Він родом десь із наших сіл, Він був охочий воювать!.. Його взяв снайпер на приціл, Як сповнилося двадцять п`ять. Та лиш подряпало чоло, Листочок вільхи задрижав!.. Це було мамине крило – Так, згадуючи, він вважав!
П’янкі вуста війни, та не дівочі — Не вміють падші ангели ридати! Хто заглядав в скляні солдатські очі, Ніколи вже не буде воювати! Бо прóкляті всі війни матерями, Нікого ця війна не ощасливить! Сумує сонце в си́няві над нами І голову важку на захід хилить… Лунають грози, мов гармати, з […]
Найважче, що в нас є — це наша пам‘ять, Щасливі ті, хто кривди забувають!.. Є люди, які ніби тебе гладять, Але насправді брудні руки витирають!
Чому бояться люди буть собою? Чому себе за інших видають? Пронизані диявольською грою, Ляльками безседечними стають! Цвіте веселка над селом барвисто, У шибку вечір горнеться дитям… Когось імітувать — це самовбивство! Навіщо в світі жить чужим життям? Палка́ зоря вечірня, та не довга, Туман хати ховає під покров… У власнім […]
Мов плачем, стелиться туман імлистий,.. Є гріх, який не має забуття! В утробу жінки поселяється нечистий Замість невинно убієнного дитя!
Ріка туманом дише, Невпинно час пливе… Бог любить тебе більше, Ніж любиш ти себе! Сліпа душа блукає, Мов привид, у пітьмі — Але Бог ліпше знає, Що кóрисно, що ні! Коріться Божій волі, І злобні і незлі, І неможливе стане Можливим на землі. Таємне — зрозумілим І […]
Я зустрінусь з літом десь у полі, Де вітри гуляють в самоті. Виллю сум з душі на видноколі, Й попрощаюсь з ним у гіркоті. Розкажу, як зустрічала ранки, Милувалась росами й дощем, Й на зорі,оспівані світанки, Проводжала в сутінки з плачем. Розповім про квіти й буйні трави, І магічний голос […]
Хотів би з вами, друзі, поділитись На тему надзвичайно наболілу: Не треба мати віру, щоб молитись – Молитись треба, щоб отримать віру!
Пливе рікою лебідь одинокий, Над ним зоря привітная сіяє… Душа смиренного великий має спокій, А гордая – сама себе терзає!
Тщеславні Бога забувають, Спустошує добро цей гріх! Тщеславні люди уявляють, Що всі в захопленні від них! Тщеславний мріє кожний будень, І, як папуга говіркий, Його якийсь похвалить дурень – І не такий вже він дурний! Шукає панства і гетьманства, Навшпиньки козликом танцює,.. В людині стільки марнославства, Наскільки розуму […]
Немає на землі людей безгрішних, Ніхто з нас не веде життя взірцеве! Не намагайтесь змінювати інших – Всі зміни треба починати з себе! І заповітну пісню лебедину Курличуть мені зграї білокрилі… Одна любов лиш змінює людину — Всі інші засоби, без сумніву, – безсилі!
Чарує сад осіння позолота, І вабить мрійний погляд за вікно… Обличчя жінки – це фантазії робота, Обличчя чоловіка – біографія його! Які граційні в затінку жоржини! Хтось пестив їх, хтось чуйно напоїв… Краса – це праця Бога і людини, Шкода того, хто це не зрозумів!
З повік троянд скотилися сльозини, Розплела довгі коси осінь рання… Нема більш одинокої людини, Ніж та, яка пережила своє кохання! У храмі одинока свічка мліє, І ніч стоїть, немов іконостас,.. Ніхто, крім Бога, нас не зрозуміє, І кожен зрозуміє це в свій час!
Листочки, ніби перша сивина, додолу осипаються із вишні, полями тихо стелеться туман… Про осінь нам нагадує Всевишній. Секунди час приносять на вівтар, молитвенно шепочучи “Осанна”.. Душа, в бажанні скинути тягар, блукає між світами безталанно. Усі дороги, що ведуть у Рим, із рим складають пісню одиноку… Життя бурхливе, а […]
Якщо ти батюшкою звешся, Стань справжнім батьком для убогих! Не для багатих і знайомих, Перед якими розіпнешся, А для простого в храмі люду! Поглянь — столи Страшного Суду Застелені на видноколі, І Ангели святі поволі Згортають небо оксамитне! Ніщо нечисте і неплідне У Царство Божеє не вві́йде, А те дитя […]
На канікули в село Мати сина споряджає: Три футболки,кілька шортів У рюкзак йому складає. – Не забудь айфон узяти,- Мати сину все торочить, – А то будеш нудьгувати Й бабу з дідом заморочиш. Баба рада – внук приїхав, Все сусідам вихваляє, Хлопець біга без угаву Інтернет усе шукає. То залізе […]
Поведи мене, Осінь, Цим садом ще зеленим, Звуком вальсу мінорним Мене огорни… Поведи, мене, Осінь, По стежках моїх спогадів… Поведи мене, Осінь, Поведи, поведи… Поверни мені, Осінь, Моє перше кохання… Нагадай мені, Осінь, Мою юну любов… Подаруй мені, Осінь, Хоч відлуння любові. Поверни мені щирість, Поверни, поверни… Зачаруй мене, Осінь, […]
Втомившись від сонця, і світла, і неба, Зітхнула спокійно: а може, так треба, Щоб листям яскравим весь світ звеселяти, Щоб пісеньку вітру щоранку співати… А часом заплакати гірко дощами Про те, що минає між нами і з нами… І вже не забути легкі, мелодійні, Приємні, як спомин, Осінні обійми..