Розсипав ранок росяне намисто В безмежжя трав, У буйносвіт лісів. Прокинувсь гриб під золотавим листям І привітався під пташиний спів. Іще дуби замріяно дрімали, Плів павучок мереживо між віт… У росах трави тихо посміхались І світу слали свій палкий привіт… Осінній день… Осінній… Вересневий… Пора краси, і злота, і вогню, […]
Це не літо тікає – Це ми поспішаємо в осінь, Золотавого янгола тихо відчути крило… Ми втомились від сонця і його піднебесних покосів, Від обжинків буденності, що ніяк не збагачують тло… Ми шукаємо фарби – зовсім інші- на іншій палітрі, Розтираємо нАдрібно цедру чуттів і думок, Щоб невдовзі глінтвейном у […]
Лицо из фарфора. Глаза из стекла. Хорошо постарались твои мастера. Получилась красива. И очень смела. Держат руки твои веера. Одежда из шёлка. Маникюр на ногтях. Прекрасна и только. Радуешь глаз. Загадку творит вуаль на глазах И шею украшает драгоценный алмаз. Красива осанка. Кружева в рукавах. И мертвая ты, как будто […]
Ты знаешь, как бегут минуты? Как стелиться в душе печаль? Мы меняем пустые маршруты, И лелеем в сердце февраль. Ты знаешь, как падают слезы, Разбиваясь в ночной тиши? Нам не отпустить все грезы, А любви говорим: «Не спеши!» Ты знаешь, как падает сердце? Как разбивается громко о боль? Мы запираем […]
Обсипається літо плодами, Відшуміла в степах ковила, Пробирається осінь садами Й теплі ранки в туман сповива. І горить вже яскраво шипшина, На вітрах дозріває горіх, Достигає красуня – ожина, Мов сміється між листям для всіх. Попрощається літо дощами, Поклонившись родючій землі. В павутині замре між кущами Й зникне тихо в […]
Соборна тінь повзе з колін, І сонце над хрестом сіяє! Про що сьогодні лаврський дзвін Киянам чуйно так звіщає? Про що з вікна ці тихі співи? Чому Дніпро немов ридає? — Успіння Пресвятої Діви Печерська Лавра відзначає!
Я бачив тисячі закоханих людей, Їх почуття стирали протиріччя, Від їх краси не зводив би очей, Але не бачив я любов в обличчя! Яка ж вона, Любов, — дитя небес? Назустріч йшли байдужі перехожі, І на шляху з’явився мені Хрест І зрозумів я, що вони – тотожні!
Дитина — це художній твір батьків, Як необхідно це нам зрозуміти! Чимало сказано вагомих слів, Що найцінніший скарб — це наші діти! В солодких росах пелюстки лілей, І п’янко пахнуть вечори погожі… Себе виховуйте, батьки, а не дітей — Вони на вас все рівно будуть схожі!
Не зневіряйтесь, коли друзі вас обмовлять, І винними вас зроблять без вини! Наші думки нещасними нас роблять – І роблять нас щасливими вони! Нехай стають ваші думки зірками, І надихають на достойний крок, Течуть ласкавими і ніжними струмками,.. Все, що ми є – це наслідки думок!
Ключі до серця – співстраждання, Коли рида чиясь душа!.. І ось тобі від споглядання, Неначе власна біль, чужа! Ця біль сильніша за страждання, Хоч і не завжди ллється кров, Але це Бога пізнавання, Це – Таїнство і це – Любов!
Удвох залишилися ми по цей бік горизонту, алеї кінець розчинився серпанком озону, години спливають невидимо в ясність прозору. Задуха. У спеку тремтливу закована тиша, як сріблом кора на деревах розквітчана пишно, ні птахів, ні долі, лиш небо і Око Всевишнє. Для ока пейзаж, наче шахи для мозку і знову вино […]
*** Я горнусь до своєї землі, До її світанкового дива, Відчуваю всі болі й жалі І змережані ранами ниви. Я мовчу і пекучу сльозу Витираю щоразу, мов серцем, І вслухаюся в кожну грозу, Чи бідою вона не озветься. Я вдивляюся в неба блакить І єднаю зі стиглим колоссям. […]
Що ми знаєм про прапор землі, У якої відібрано тишу, У якої спалили політ, А душа лиш заплакано дише?! Що ми знаєм про матір оту, Що в навічній межі перед сином, Про налякану там сироту, У підвалі принишклу родину?! Що нам свято – крізь їхню біду? Чим […]
Не плач, моя нене, краплиною з неба. В долоні твої я дощем упаду. У сни ще не раз я прилину до тебе Й у Бога здоров’я тобі попрошу. Ти злих ворогів не суди, моя нене, Не винні, що серця не мають вони. Тобі ще матусю, життя своє треба Для […]
Февраль мне помнится, Тобой! В нём столько теплоты морозной В любовь, Ты, звала чистотой! Той красотой, всегда замёрзшой И не касаясь твоих губ… Я весь дрожал минутной страстью Вдруг, обжигался льдинкой рук Согревшись, Холодом, к ненастью Забыл, не слышал, Сердца стук! А с каждым годом лёд всё толще За завываньем, […]
Придёт время и Ты, оглянешься А меня, на Том месте — нет… Заболит твоё сердце, состаришься Больно станет душе… Столько лет! И покатится, горькой, слезиночка Только в сердце лишь добрые дни! Ты сказала тогда, половиночка… На всю жизнь нам с тобой по пути! Мы прожили легко и по правилам Да, […]
Спасибо! Веришь! За года! За то, что ты умела слушать За те… Обычные слова… Что наполняли светом душу Нам помнишь, было нелегко! Да только ты могла услышать Усталость сердца, моего… И как закат, шагал по крышах Ты видишь, эти дни прошли! Мы ценим их, сейчас иначе Спасибо! Знаешь! За мечты! […]
И проблемы уйдут, затерявшись вдали На прощанье взмахнув мне крылами Безутешными в небе летят журавли Всё по Миру проходит, волнами… Затуманится осень, заплачут дожди Вновь накроют леса листопадно… Все опавшие листья, забытые дни Что промчались уже безвозвратно Цвет померкнет Увы, потускнеют глаза Что светились, когда-то от счастья Потеряются где-то, под […]