У землі болячка поможіть У неї пухлина мозку . Вибиті усі зуби окрім трьох шо лишилися . Боляче той рак болить Горе своє ти залий вином горілкою водкою Боги б’ються із титанами Земля Гея вся тремтить Але тільки ріжуть ту пухлину і гулі б’ють То бонапарт то Гітлер ту пухлину […]
Було це чи в Сибіру на аеродромі .Працівник воєнного аеродрому. І йому хату виділили , а вона холодна ,топити надо цим дровами . а поки прийшов ,хата холодна і може заболіти . І був у нього вівчар пес . і він його накриє своєю шерстю і так він врятував його […]
Вкотре прошу тебе зникнути, Неначе привид бродиш за мною. Хочу цю ношу скинути, Яку роками ношу за собою. Полонив ти мої думки, Забрав моє тіло, душу… Розірвав моєї долі нитки, Перетворив моє море на сушу. Ти йди, забудь і не згадуй, Все, що було, то лиш сон Про себе лише […]
Розлився спокій… Читаю мрії. Всесвіт глибокий Спада́ на вії. Вчорашня кава, Розмова тиха, Сиджу, лукава, Тобою диха. Забуті речі, Приємна втома, Думки на плечі, В стосунках кома. Годинник плаче, Бажань немає. Сміюсь одначе – Життя триває!
кіносценарій до фільму про зомбі комедійносоціалістичний крупний план зомбі .пика зомбі . радянська шапка , козак в джинсових шароварах . крупний план . зомбі колобок . я від дєдушки уйшов я від бабушки пішов і від зомбі уйду теж .
В саду моїм начебто тихо, І цвітуть квітки запашні , І дихати можу я вільно , І кидать по світу думки. Де пташки?Та наче співають.. На вечір не чую я спів , Ба навіть не помічаю: У мріях літаю земних. Чи може і зранку то сниться , Що голосом линуть […]
«Зайві слова» Вона писала що любить, так ніжно і палко Він читав слово в слово, паливши цигарку Ті слова, що наповнені болю й надії Наче перші ті кроки, дитячі невмілі Він читав ті рядки, та не вірив ні слову Так хотів утекти, не піднявшись за столу Лиш безжально зім’яв, ті […]
Натщесерце я тебе ковтнула Так жадібно межу цю перетнула І всіх від себе відвернула, Не знавши, що вже більше не твоя. Була з тобою я готова Пережити холоди, І ніколи б не збагнула Скільки витіче води. Ось три роки ми чекали, Що зійде наша зоря, І колись пообіцяли […]
Ти посміхнулась…. Веселкою стало все навколо.Свято! * * * Хто в піжмурки з долею грається, на що надія? * * * На льоту зловив листочок.Щось шепоче у долоні…Ой! * * * Наші стежини… Не зразу заростають бур,янами,ні… * * * Ранок.Ще тихо. Раптом хтось ніби сказав: “Хай будуть звуки!” * […]
намагаюсь зробити адаптацію до серіалу ,,їдного разу в казці,, але не так воно …задумка така ,щоб усіх казкових українських персонажів пересунути у світ без магії ,тоді ,коли вони із світу з магією ,наприклад адаптація до біблії – диявіл знаючи ,що його чекає нещасливий кінець .він хоче відшукати щасливий кінець ,і […]
Нема людини… Не все пішло з нею… У чомусь є слід. * * * “Коби не гірше…”- суть сьогоднішнього дня. І це наш спокій. * * * Мружить очі пес- зігрівся під сонцем. Вже бачить весну! * * * ..І випадково дві долі перетнулись. Зійшлись назавжди.
́Нестри́мно пелюстки́ гойдає Троянді білій дрібний дощ. Вона сьогодня замерзає, Тримтить від холоду і сліз. Багато хто вже милувався Та пестив пелюстки рукой, І світ щасливим їй здавався, Вона – закохана собой. Бувало так, що насміхалась Вона над квітом василька, В перлинах сонця умивалась Та цвіт ховала в пелюстках. Проміння […]
Щось душу рве і розриває думи, І пусто в ній: ні цілі, ні мети. Крізь душу всі проходять облаштунки, А я не помічаю – все пусте… І десь там б’ється серце, вкрите кригою Та льються сльози, наче дощ з відлигою, Думки сплелись у рій, неначе бджоли, Гудуть, мов вулик, розриваючи […]
А ви не мріяли з лелекою Постоять на одній нозі? Чи птахом полетіть далеко, Чи покупатися в росі? Чи покачатися в травичці? Чи перегнати струмО́к в річці? Зануритись лицем в ромашки? Побавитись в руці з букашкою? Послухати жука дзижчання, Листочків тихе коливання І пташок гомінливий спів Та вітру трепетний порив? […]
Что кот ловил у края проталин и у склонившихся ветвей? В туманной дымке исчезая, лишь роща чудится и лес. Стоял он у края проталин, рыбка не ловится никак? Лишь пузыри с воды порхают: движется ключ подводный так. Длинные слегка шатались ветки, но не пугался кот от них, лишь […]
Якщо я б зважилася, якби тільки сміла тобі про все сказати, Так щиро, як на душі, аби нічого не прикрашати Але й не спотворювати. Я б в першочерговому порядку, терміново, головним чином І обов’язково… Я б тобі сказала, я б сказала, я б хотіла сказати… Про те як важко це […]
І звідки квіти знають, Коли їм прокидатись? І у дібровах птиці, Коли пісні співать?.. І хто навчив це небо У зорі одягатись, Коли вкриває землю вечірня благодать?!
Душа із легкістю злітає, І достає аж до небес, То може щастя окриляє Від побачених чудес. Біла квітка розквітає Та дивна пташка Нас благословляє! Яскрава з неба зірка До нас все ближче підлітає І вже нам нікуди втікти… Не бійся! Ти її лови…