Авторська пісня Зірки ховають соромливо свої очі, Чи він забув тебе, чи бачити не хоче, Та серце слухає, не рипнуть в сінях двері, А, може, кинутися птицею зі скелі?! І ти запалиш свічку лагідно рукою, І образ плаче чудодійний над тобою, Пречисте світло на лице прекрасне лине, І ти […]
Калина китицю проронить — В снігу одразу не помітиш… Шукай того, хто передзвонить, Коли раптово трубку кинеш! Нехай дме вітер прохолодний — Його очікуй кожну мить! І не тому, що він не гордий, А лиш тому, що дорожить!
Що означає бути щедрим? — Це більш, ніж можеш, віддавати. Що означає бути гордим? — Це менше ніж потрібно брати! Ми намагаємось наївно Під скромність маскувать гординю , Душі злиденну господиню І в своїх мислях найчорніших Її нена́видіти в інших… Чи нам підказує сумління, Що все надмірне — це гординя? […]
«Чарівницю» Я і ти , дві чашки чаю Погляд в погляд, ритм сердець Тої зустрічі бажаю Наче спокою чернець Обійнявши не важливо За вікном холодна лють Вимальовує красиво Свою хижу, мерзлу суть Чорний чай долоні гріє Ароматом апельсин У каміні попіл тліє Дивним написом жарин Я і ти, […]
Цей потяг – захисник самотніх пілігримів, довжиною у час, сполученням “Початок-Кінець”, відправляється цієї ж миті у напрямку вічність із цілим вагоном змарнілих самотніх сердець. Я чекаю на вихід. Вже на першій закиненій станції. Я втомився від гніву, образ та гнилої війни. але провідник знов протягує чашку із кавою, зі […]
Неначе безсмертні боги пірнали в шалений вогонь, крізь призму мовчання, крізь призму тривоги, крізь призму болю розчавлених скронь та побитих долонь. Атом вгризався у спини, в грудини, в зашарпані крила і залишав сам на сам із тишею. Атом розривав свідомість і невагомість ставала все ближчою. Засурмив третій Ангел, […]
АВТОР: Перед сьвитами усі Порєдкі штурмуют Шось побіліт , дісь підмиют А дісь підмалюют. Тай до хати шось новеньки Хочесі купити , Бо таки шо не кажи Сьвита то є сьвита. Одна жінка також в хаті Файно побілила І до мужа причепилась – Шось би ше купила. Чоловік не мав […]
За обрієм сонце сідає На небі видніє зоря Вкраїну вже ніч огортає Влягається спати вона. На заході десь у Карпатах Матуся вклада діточок, Співаючи своїм зайчатам, Про завтрішній день співанок. На півдні десь там біля моря Де хвиля на берег біжить. Дитя не відчувши ще горя Тихенько в подушку сурмить. […]
Море…На хвилі тримаюсь, на небо дивлюсь…Присниться ж! * * * Тут була хата. Тут з друзями грався. І -вже нічого… * * * Не все ще відкрив я в тобі, хоча стільки часу пройшло. * * * А не побіжиш від самого себе. Даремна трата. * * * Повернутися у […]
«Течії життя» Я жив, неначе і не жив Блукав в пітьмі, поміж вечірніх вулиць Когось втрачав, когось любив Чи праведник я, чи безумець? Несло мене по течії життя Та озирнувшись, й нічого згадати І у душі своїй не відчуваю каяття Та за помилки ті, доводиться страждати Ті погляди наповнені жалю Людей, та […]
У ледаря життя все нанівець, Гойдається, як яблуня безплідна… Коли людина поступає, як Творець, Вона стає тоді богоподібна! Навколо неї все буяє, все цвіте, Сріблять сніги чарі́вно її скроні, Нас вабить її серце золоте, І голуби сідають на долоні. А в ледаря фантазії одні, Нічого цінного, як у хліву полова, […]
Мороз закохано тріскоче Різдвяній ночі неспроста, А я усе ще дуже хочу Почути пісню про літа… Пророча зоряна краплина В обійми, ваблячи, зове, А того погляду хвилина Ще й досі піснею живе. І ніби бажане осоння Поміж оцих холодних днів – То ваші лагідні долоні, Немов з далеких […]
Я лежу на холодной земле, Оборваны мои тонкие нити. Умираю медленно во тьме, Не осветят меня больше софиты. Медленно гаснет жизнь. В моих нарисованных глазах. Обрывается последняя нить И не будет души моей на небесах. Больше не будет моей красоты. Глянцевой кожи… Красиво одетой. Теперь меня заменишь новая ты, Станешь […]
Моя маленька ніжна пташко, Ти все ще сидиш у мені, Наче маєш на це підставу. Ти народилась в мені зо мною І так безпорадно вчишся жити. Моя маленька, люба дівчинко, Ти все ще незграбно віриш словам, Ніби вони мають певну силу. Все ще чіпляєшся усмішками, Ніби їх дарують тобі щиро. […]
*** Я писала про зиму рядки, Добираючи вражень зі снігу; Сон, втікаючи в ранок, прудкий, Серед слів не спиняв свого бігу. Я писала про зиму любов, Візерунчастим тішачись плином. Там, у сні, все верталося знов: І дитинство, й сніги понад тином. Я писала про зиму стібки, Вишиваючи душу […]
Не тóго бережись, хто тóбі мстить, — Він ще спроможний визнати провину, А тóго, хто тебе не захистить — Він завжди вінайдé якусь причину! Втрачає гідність сьогочасне людство, Пекельне на чолі його тавро! Нема страшнішого гріха, ніж боягузство, Катастрофічні й наслідки його!
Слова, мов влучнії постріли, У картах – списи загострені… Червоне та чорне в колоді тій, Шукай між рядків тінь від сповіді. Сузір’я зійшлись доленосними Самотніми ярими ясами, Застигли в блакиті гігантами Й поодинокими карликами. Та нам вони всі однакові, Ми їх трактуємо знаками: Ось звір і цар – погляд вивільнений, […]