Він ніколи її не любив. Просто, тоді була війна. Просто, він ще був молодим. Просто… була молодою вона. Та не просто все далі було. Хлопець він все ж порядний був, Сина своїм таки признав, Але він її не любив. І життя в них не з медом було. Кожен […]
Щоб зірку впізнати, Треба зіркою бути, Щоб в ній пролунати, Її щоб почути!.. Палай, моя зірко! Палати не страшно, Люби мене гірко, Люби недосяжно! Я вірю в суцвіття, Я космос плекаю, Я тисячоліття Твій вибух чекаю… Взірвешся жахною, До себе поманиш, І вже не ясною, А чорною станеш. І не […]
Ішов по вулиці закоханий жебрак, В колінцях його брюк були дірки, Пом`ятим був його старий піджак, Але в душі у нього сяяли зірки!
Я не готова к осени, пойми. Как стрекоза из байки у Крылова, Я рада лету, я к нему готова. Но время забавляется людьми. И осень вдруг по коже полоснула Дождем осенним, залила мечты, Разворошила пожелтевшие листы Тех писем. Холодом могильным сводит скулы. Одно спасенье. Вечер. Чашка чая. Твои глаза […]
..тишина.. ..мы молчим.. ..ты молчишь.. ..только сердце рвет душу до боли.. ..ты..наверно.. опять спешишь.. ..отмолчаться от ветра в поле.. ..не молчи на меня!!.. не молчи.. ..сушит губы гнетущий выдох.. ..тишина.. ..продолжаем.. молчим.. ..не уходим.. ..страдаем.. ..любим.. \мысли вдогонку\от мужского лица\ 2014
Доню, глянь! Вже на порозі осінь, Хоча сонце шле свої привіти. Вже джерельні стали вранці роси, Павутиною летить бабине літо. Доню, чуєш! Як співає вечір! Кришталем відлунює повітря! Осінь подихом лоскоче мої плечі, Сипле золотом із власної палітри. Доню, знаєш, осінь теж сумує, Плаче, схлипує і сиплеться сльотою. Ні, дощем […]
Авторська пісня Ніби сонце затулили хмари, Затулили очі всім доляри, В шелесті зеленої купюри Чуємо музичні увертюри! І цілують, наче свого ненька, У овалі Франкліна тихенько, Зі сльозами, як лягають спати Наші патрійоти демократи. Бо любов то штука є приємна, Хоч і не завжди вона взаємна, І бувають іноді й […]
Всміхаються розгублено жоржини – Які ж ото, цікаво, їхні сни? Поглянь і зупинися на хвилину – Таке буває тільки восени. У вальсі листопадових печалей Хтось мріє про народження весни. Ви просто таїни не помічали – Таке буває тільки восени. Бо відгомоном бабиного літа В душі щось незбагненне заяснить, […]
«Земля — колыбель человечества, но нельзя вечно оставаться в колыбели…» (К.Э.Циолковский) Тесна нам ныне наша колыбель… Похоже, наконец мы повзрослели, и гложет нас теперь иная цель — побег из надоевшей колыбели… Готовы ль мы Вселенную познать? Меж звёзд готовы ль вечно мы скитаться? И сможем ли Вселенной частью стать иль […]
Тернистые дороги не для нас… Мы — пленники диванного безделья, нам важен личной прочности запас, себя не любим разве что с похмелья… Купаемся в цитатах мудрецов, в объятиях любимых пустозвонства, в болоте непонятных, умных слов, в тумане философского пижонства… Всё знаем мы: кого и кто бомбил, согласно новостному сериалу, и […]
…Когда-нибудь, быть может, я вернусь к тебе… Мой путь уже давно отмерян, с него мне не свернуть, но я очнусь, быть может, я для жизни не потерян… Мне хочется опять побыть юнцом, желанья нет мудрее быть, умнее, не хочется быть вечным беглецом, я хрупок слишком, ты меня прочнее… Лишь ты […]
Одна ли ты такая? Да, одна! Всё в мире этом сложном уникально, и ты зачем-то мне была дана… Не всё в альянсе нашем идеально, мне скучно без тебя, таков я есть, нужны мне эти муки и страданья, потери, те, которые не счесть, прозрения, безумные желанья, восторги, привкус радостный побед и […]
Пятнадцать их… Они как будто спят, в плену покоя, тихого забвенья неведомые таинства хранят, века для них — лишь краткие мгновенья… Глухому сны их слышать не дано, их общность видеть не дано слепому. Такое нечто в них заключено, что разуму доступно не любому — лишь только просветлённому уму дано увидеть […]
Зірка впала, мов слізка в озерце – І засяяло плесо на мить… Подаруйте дівчинці серце, Що в лікарні «серцевій» лежить! Треба ж було нещасній дитині, Крім недужного серцебиття, Народитись в нещасній країні, Де знецінено вбогих життя. Де злиденна у вчителя доля, Де з трибуни вищить ідіот, Де у кріслі міністра […]
“Пані не слухає, келих за келихом Перехиляє та все у нутро, Косу закинула, мугикає пісеньку – їй все одно!” «Нетвереза пані Смерть» Шон Маклех О, пані Смерть, Ви знову зовсім п’яна. Для чого Вам текіла чи коньяк!? Ви ж, начебто, така жорстока панна. Невже до смерті не […]
Я – ветер, умчавшийся В сторону Солнца. Я – колос созревший, Смертельный я стронций! Я мчусь сквозь туманности К Альфа Центавра, Где день мой вчерашний И где послезавтра. Я с криками падаю В моря пучину. Акулы, мурены, Но я не погибну. Мне надо еще Заглянуть в Зазеркалье. Я буду принцессой […]
Новий рік іде до хати І несе в своїм мішку, Щастя, радості багато, Пухку ковдру із сніжку, Гарно прибрану ялинку, Подарунки для малят І говорить без зупинки: – Всім привіт! Веселих свят!
Однажды у демона спросила невзначай: «Умеешь ли ты любить? И как, без сердца можешь жить? Не вздумай молчать. Отвечай!” Он на меня взглянул холодным взглядом, Подумав: «Что нужно мне от существа связанного с адом?» На молчанье не выдан всё ещё запрет, Так что дал он мне ответ. Обо мне так […]