Ей не хватает свободы Всё разбито на части. Ей не хватает хорошей погоды, А в жизни лишь чёрные масти. Ей не хватает свободы, Разбилось сердце на осколки Оковы носила, многие годы, А от души остались обломки. Ей не хватает свободы Распалась она по частям. Улыбку свою убывает на годы, Память […]
Вот если б я, к примеру, был царём? Не то чтоб прямо Зевсом-Громовержцем, но всё ж не африканским дикарём — привычным, православным самодержцем… Порядок я навёл бы, я такой! Захватнический путь продолжив славный, соседей озадачил бы войной, чтоб знали, басурмане, кто тут главный! Пусть даже что-то сделаю не так — […]
Холодный март… Огромный, старый клён в забытом парке, словно привиденье… Не знаю даже толком, жив ли он, быть может, просто впал в оцепененье и кажется ему, что это смерть дыханьем леденящим в крону дует, и жизни этой буйной круговерть его уже нисколько не волнует… В нём сок весенний больше не […]
Способны ль мы понять свободы суть и можем ли не кланяться болванам, лгунам, всегда готовым нас надуть, царькам, пророкам, мёртвым истуканам? Иль нам самой судьбою суждено быть пленниками рабских предрассудков и видеть всю ничтожность не дано рабами коронованных ублюдков? Проблема не в царях и господах, не в лживости режимов пресловутой, […]
…Я сяду у дороги, горсть песка разглядывая, думая о вечном… Мне кажется, что времени река в числе песчинок этих бесконечном увязла словно… Разные миры сокрыты ныне в маленьких крупинках: вот эта — часть разрушенной горы, когда-то бывшей здесь, а в тех песчинках — дыхание пустыни пленено, а эту к нам […]
…Быть может, после будущей войны исчезну я, тихонько кану в Лету, и дни мои, должно быть, сочтены, недолго мне бродить по белу свету… Оставлю здесь я то, чем дорожил, растаявши бесследно на чужбине. Немногие, кому я дорог был, увидят облик мой в подросшем сыне и в том увидят сущность бытия, […]
В саду так тихо, вечоріє, Шелесне лист і то тихенько. Бо знає, ніч близенько, Й в самої мова заніміє. А сонце мовчки по сходинках, У річку спуститься собі. І зачарованій тобі, Річка постане у жаринках. Й здається , ніби все горить, І річка, й небо і садок. Горить і хатка […]
А ти люби її… А ти люби її,як люблять діти, Так щиро, по-дитячому, наївно. А ти гори, не бійся обгоріти, Бо любить вона теж тебе взаїмно. А ти люби худою і не дуже, У платті, у штанах чи у піжамі. Ти ж сам сказав «До одягу байдуже», Ніколи не лишай […]
Пропав кобзарський голос чи охрип, Чи хтось в наш час оманливий підніме Поезії священний смолоскип? Який освячував сердець страшні глибини, Безодні безвідрадного буття Божественним вогнем, що даний світу, Щоб викликати сльози каяття, І душу оживить, гріхами вбиту. Нема нікого! У пітьму віків, Як зорі, канули ті жебраки крилаті, Не чути […]
Дощ і ця буденна осінь Й вітер, знову за своє… Тихо плаче та голосить, Він забув – ім’я, твоє… Дощ змива – вчорашні фарби, Й кружить танок, жовтий лист… Осінь, знов – шукає правди, Щем, гаптує падолист… І стікає, десь за обрій – Блідий день, а з ним й тепло… […]
(Коханій) Мовчать дерева, сохнуть трави. В повітрі – спека і неспокій, А ми удвох – на переправі Над розтривоженим потоком Подій буремних, що як лава З надр велетенського вулкану Несе нестримно і криваво Кудись в обійми океану Кохання наше світлооке І мрії наші золотаві. Та ми удвох над […]
Авторська пісня Я – спрага, я – піт з чола, Я – кусень хліба з вбогого стола, Я – відчай вершника, Що над безоднею! Я – очі смертника під шибеницею. Я – місто невиспане, Татарський хан в облогу взяв мене. На мої плечі Виповзає хижий стан, А у залізні груди […]
Якщо зрада навшпиньках зайшла І тихенько відкрила дверці, Не розпитуй ні про що, мала. Заболіло вже під реберцем. Ліпше біль цю тобі пережити, Переплакати, перестраждати. Ніж зі зрадником жити-любити, І удару постійно чекати. Хто кохає—не зрадить ніколи. То є підлість, то поштовх у спину. Зрадив раз, потім вдруге—по колу. Потім […]
Діва стара, запізніла, розгублена осінь сум розтуманила свій по садах і городах, золото взяли вітри, за негодами врода, краплями змита, струмками стекла при дорозі. Юнка оголена – яблунька простоволоса, плаття багряним шиттям шелестить під ногами. Тільки на самім вершку золотавіє досі, вітром овіяний, мріє листок нездоланний. Марить далеким – весна, […]
Виявляється, що я утаємничено у буденностях щодня чекаю вечора. І не розгадаю – звідки він спливе щодня в чорнобілий світ рутинного і звичного. Позкидає маски, позмиває вдаване, витре білозубу цвіль нещирих усмішок. Замість них обличчя розфарбує старанно і в очах запалить мерехтливу гру свічок. Барвами мінливими вогнів неонових висвітить хитку […]
Чи знаєш ти, що воно таке – кохання? Чи знаєш, як те почуття болить?.. Чи знаєш – вбиває, навіть не чекання – Все губить, завше – не здійснена мить… Чи знаєш ти – весь той хміль та смуток – Що окриляє й водночас, десь тягне вниз… Наразі – лиш […]
коли ця жінка говорить в будинку її літають повітряні змії з чебрецю і гвоздики у відчинені навстіж вікна визирають пуп’янки снів у цих снах дуже затишно навіть нічним примарам які безпомічно тануть у безкінечності млості наче у молоці розправляючи крила метеликів у її снах з нею радяться птахи як потрапити […]
Вкотре закриваю очі – мрії, наче небо наді мною. Вільно дістаю до них рукою, а схопити я не можу. Наче небо… Наче небо вкотре наді мною. Радість, спокій сходять, наче зорі. Вільно дістаю до них рукою, а схопити я не можу. Наче небо… Відкриваю очі – навкруги весна, життя вирує. Вільно дістаю рукою, а схопити я […]