Краплиною дощу я відірвусь від хмариІ полечу до саду – в обійми пелюсток,З тобою, люба, ми – така чудова пара,Ти – квітка, я – краплина, жаданий твій ковток.Нехай моє життя дощем летить опалим,Любов моя безмежна нехай в тобі тече,Віддам сповна усе, щоб тільки не зів’ялиОбійми пелюсткові та се́рденько твоє. ©Денис […]
Денис Нарбут
18 posts
Всю ніч хуртовина молотить пшеницюна борошно біле, пухнасте,У небі печеться пласка паляниця,аж шмаття летить попелясте.Остуджує вітер іскринки у печі,ганяючи дух небокраєм,Вже холод такий, що пронизує плечіта щічки рум’яні щипає.А вдома кутя, тепла юшка з грибамий цукерок солодких багато,Он янголи скоро з пустими торбамизлетяться з Різдвом нас вітати! © Денис Нарбут
У неба очі вогниками гасли,На морі човен розвертав вітри,На площах тишею палали гасла,Кущі полину буйно поросли. У полі вітер завмирав у танці,Годинник в темряві шукав сліди,Я засинав, але лише уранці.Світ — навпаки, коли не поруч ти! © Денис Нарбут
UA/ Загублений поетМені шкода, що так давно віршІв своїхЯ не писав тобі і не пишу ще досі,В коханні, знаю, не буває вихідних,І всі слова мої – не виправдання зовсім.Я не забув, що значить рима і сонет,Про ямб, катрени і терцет я вчив ще в школі,Мабуть, я просто вже загублений поет…Чи я поетом […]
Ранковим полум’ям без диму і вогнюПалають хмари, що самі собі як попіл,Немов химери, поєднавши страх і спокій,Віддавши стан єства прозорому вбранню. Вони шукають свій безпечний небокрай,Де наче пір’я білі зграї лебединіВ обіймах крил єднають душі у родини,Де небо синє-синє, мов казковий рай. Настане день та сонце променем яснимРозвіє сум і […]
Прошу, поклич мене! Поклич у далечінь,Де ніжні хмари горнуть зорі світанкові,Де є роздолля почуттів і світ любові –Прозорий світ відвертих слів і розумінь. Поклич у Всесвіт, де немає серцю меж,Де нескінченність – путь любові та кохання,Й двох пташенят веселих радісне плекання,Які кружляють в синяві небесних веж. Прошу, поклич мене! Поклич […]
Не кожен може народитись справжнім генієм,Аби поезією славити віки.Отак і я прийшов несхожим на ЄсенінаКувати римою віршів свої роки.Писати книгу почуттів про те, що думаю,Про насолоди час і те, що так щемить,І наповняти душі мріями і думамиСвого життя, що мчиться як остання мить.Не можуть бути в цьому світі тільки генії,Тому […]
Нехай твої бажання, кохана, збуваються не з падаючою зіркою на небосхилі, а з багатотисячним яскравим зорепадом!Любов у серці оселилаНевтомну пристрасть теплоти,Нагій душі вдягнула крила,Піднявши в безмір висоти.І з оксамитового неба,Зірками встеленого вщент,Лишила падати до тебеБагряно-зоряним дощем.Летівши, я, неначе вітер,Торкався крилами […]
Як згадаю скільки горяна твоїй дорозі –Біль у грудях серце коле,а на очах сльози. Та без хліба і без солі,Без верби й калиниНема щастя, нема долів рідній Україні. Будемо завжди́ кохати тебе, Україно!Бо для нас ти — рідна мати,Вічна і єдина! © Денис Нарбут
Південний Буг – бурхлива даль,До неба припадає,Тече в душі моїй печальІ серце омиває. Важким камінням на душіРядки лягають тихо,В руках листи, а в них – вірші,Юнацтва ніби втіха. Невпинний буревій роківОб хвилі брила точить,І втома виснажених днів,Мов сплеском росить очі. Південний Буг, невтомний Буг,Місткий, мов небосхили.Скажи мені, мій любий друг,Відкіль […]
Как солнца ласковая нежность твое тепло,В моих ладошках белоснежных таясь, легло,Лучи мерцающего света застыли вновь,Я не отдам теперь во веки твою любовь! © Денис Нарбут
Мій подих злітає у синю блакить, Як дим, розчиняється вітром, Здіймається, квітне і знову летить, Мов птах самотою розбитий. Тернистим шляхом, повз берізки гнучкі, Крізь верби й високі тополі, Летить над водою, в сліпу далечінь, Мов птах із полону на волю. До тебе летить, але вітер німий Всі сили його […]
Із колиски ласкавого серця матусі,І долоней турботливих батькових рук,Що давали життя кожній ніжній пелюстці,Ти здійнялась з дитинства в життєвую путь. Крізь роки і дороги, гладкі і тернисті,Де співають тополі й осики сурмлять,Твої юні крилята в цей день урочистийВідпускають тебе в самостійне життя. Ти немов на вітрилах, злітаєш в безоднюСвітлих променів […]
Розчиняються хмари в обіймах безодні, Споглядає на них рідна мати-земля. Що шукаєте ви, розлетівшись сьогодні По чужих небокраях у вирі життя? Може кращої долі чи щастя у раї? Може срібло небес й золотаві поля? Не шукайте, бо щастя у рідному краї, Де невтомно чекає вас ненька-земля! © Денис Нарбут, […]
Не зазирайте в дзеркало, моє осіннє листя, Пройдешні дні безжальні й нещадні до часу́, Хто упізнає нині вас у вирі падолиста, Що ви садів зелених леліяли красу. Над річкою утомлені схиляються тумани І топлять власну старість у дзеркалі води, Посохли у дерев рясних живі багряні рани, Від літніх днів пекучих […]
Стокрилим вітром час обтрушує роки, Мов польові шовкові квіти, Життя прожити, то не поле перейти, Та краще йти, аніж не жити. Йдучи, радіти неосяжним небесам, Одягненим у білі шати, Грайливо-сонячним зустрічним промінцям Нарозхрист душу відкривати. Вдихати терпкість свіжих трав і далі йти, Збирати спогади, мов квіти, Життя прожити, то не […]
В небесному чистому морі, Де хмари закінчили путь, Повисли смарагдові зорі, Повисли й ніяк не впадуть. Яскраві, прозорі, чудові, Мов скарб срібнокосих ночей. Як личать вони до любові Твоїх незрівнянних очей! © Денис Нарбут, 2020
Я шукаю тебе серед квітів пахучих, В різнобарвних садках, де дзвенять солов’ї, Я шукаю тебе і бажаю відчути Подих ніжного серця й долоні твої. Опромінений сяйвом, сліпим і пекучим, Я без тебе не знаю, куди далі йти, Я шукаю тебе й намагаюсь почути Стукіт рідного серця — кохання сліди. Тільки […]