«… Сліпма торкати куряву негожу…» (Райнер М. Рільке) Над рікою, що зветься ТурботаПоводирі бредуть з учора в сьогодні,Костуром, що зветься Чужа РадістьТоркаючись м’якої землі і гіркої травиТорішньої.А тим часом на досвіткахЗима вмирає в самотині,Як померла колись в самотностіЗавірюха божевільних метафор(Бо смерть – справа самотніх)З хуртовиною зранених слівЯ завжди наодинці,Як сніговик, […]
душа
4517 posts
Вона збирала квіти польові,Постійно думала про нього,Кругом кружляли промені живі,Неначе… вісники від Бога. Її помітиш навіть звіддаля,Жіночна, в сукні бірюзовій,Тож разом чули співи солов’я,Зорі раділи світанковій. Війна, розлука, лиха відчуття,Молитва зараз, як надія,Тому вінець щасливого життя,Кохання щирого сплетіння. Вона збирала квіти польові,Вже інша зовсім, не вразлива,Тверда, рішуча, мовби сіль землі,Була […]
Хіба не з тобою сьогодні?Знай, поряд була я завжди,Невже не відчув у безсонні,Кохання сплітало стрічки. Торкалась рукою волосся,Горіли вуста у пітьмі,Напевне, незвично погодься,Побачення бачить такі. Хотіла забути, не вийшло,Чому відчуваю тепло?Так ніби смішливе дівчисько,Не вміє втаїти єство. Скажи, що тримає людину,Є ж крила у тебе…лети!Та тільки чомусь без зупину,Душа прокладає […]
У світ чудес полинула неспішно,Моїй душі зробилося утішно,Тут синь небесна ніжила любов’ю,Стелила килим ніби бірюзою. Ступаю тихо, тільки б не зникали,Незвичні звуки скрипки та гітари,І щебіт пташки, подих різнотрав’я,Десь плескіт річки, в заводі латаття. Весна незримо пестить у розмаю,Крізь шепіт вітру, чується, кохаю,Навколо світло, нібито цвіт вишні,Розсипав щастя миті дивовижні. […]
Почувши зловісного крука,Душа залишилась без світла,Затисла тяжка каменюка,Надію поглинула прірва. Сказати, загояться рани,Слова ці для матері муки,На серці роз’ятрені шрами,Бо голос рідненький повсюди. Відтак у вікно все дивилась,А погляд …застиглий в печалі,Навколо могильне затишшя,Яке не лякало вже матір. Війни проклятуще відлуння,Немовби прийшло добивати,Як жити скаліченим душам?Їх за́живо спалюють втрати.
А знаєш, я не ангел, правда,По різному буває, це життя,Горить несамовито ватра,Чи ллється заспокійливо вода. Все ж змінювати можу фарби,Небесні запалити ліхтарі,Дивися, розквітають мальви,Зірками… забавляюся вночі. Повідаю кохання вітру,Незвично шелестить він у вікно,Ось тільки-но одну примітку,Тобі хай не розкаже заодно.
Життя ламало відчайдушно,Вбивали розпачу тенета,Душі цій грішній так паскудно,Чому ж у відповідь смиренна? Суворий інколи є вчитель,Вказав недоліки глибинні…Та місяць Сніжний літописець,Віддав навіки все це тризні. Страху натомість і тривозі,Незвично солодко заснула,Себе, я бачила в діброві,Там щастя чулося відлуння.
У зимний день з’явилась зірка,Така маленька, дивна, ніжна,Хоч місяць лютий кидав снігу,Вона про літо скаже вітру. Її краса незвична, східна,Родзинку має гарна жінка,Бузок духмяний, цвітом мліє,Дарує весну завжди квітень. Привітна, мила, добра, чуйна,Троянда в холод ніби лютня,Почути вміє, цінить дружбу,Довірить можна навіть душу. Антоніна, Антоніна!Незвичайна, неймовірна,Благодаттю хай огорне,Твій щасливий долі […]
Бородатий мен (у міру сентиментальний) З думками про острів, схожий на вікінга Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі, Що має чотири чорні гумові колеса, Їде по крижаній дорозі міста пафосу Назустріч блідому Сонцю (Бо зима – біла краля). Бородата вумен Смакує кольорові льодяники Солодкі як ніч Напередодні Імболку (Поганського, як все, […]
Чудово так, коли даруєш квіти,Розрада, мов від сонця подарунок,Веселий промінець у душу світить,Як теплий незабутній поцілунок. Погляньте лиш на панну, ніби щастя,Блаженство розсипає дивоцвітом,В день зимний, відчуваєш подих травня,Напрочуд все наповнюється змістом. З’явилися поля квіткові, й правда,Щоб жінка не забула про жіночність,Тож усмішка її сяйлива, здатна,Леліяти у ніжності твій розквіт.
Промінчики сонця збираю потроху.В горнятко жовтеньке, до щастя у гості,Хотілось би людям, у зиму холодну,Роздати тепло…і осяяти простір. Ще з літа я бачу, ті білі ромашки,Що стеляться полем, як усмішка червня,Погляну і радо пишу знов романси,І душу вкладаю від щирого серця. Є сонце і квіти у фарбі пісенній,Без мряки, без […]
Тепло душевне доторкнулось ніжно,Враз промінь сонця заіскрився дивно,Розкрила квітка, пелюстки тендітні,І запах меду розлетівся вихром. Ласкава усмішка, така привітна,Тож ніби щедро цілували зорі,Навіщо всяке приворотне зілля,Коли охоче ти в її полоні. Чуттєвим світлом огорнула личко,І день зробився незабутнім святом,Хоча надворі, як же зараз зимно,Та погляд наче обпікає жаром. Просив би, […]
Усіялось поле сірим поли́ном,Лиш маки деінде квітнуть у смутку,Тут стільки було знайомих стежинок,Зробила війна пустелю безлюдну.У просторі чути, регіт зловтішний,Стерв’ятник щасливий…гепає в бубон,Це ж треба отак зага́дити мізки,Аби керувати зляканим людом.Кому ви потрібні залишки долі?Мамона безжально схопить за горло,Наживу побачить, звісно до зброї,Рахуйте щодня… загиблих відсоток.
Як місяць виблискує дивно,Немов заглядає у душу,Зірниці зібравши в намисто,Себе… захищаю від суму. Незвично пронизливий погляд,Проникнув у сховані думи…Та вмить соловейко затьохкав,Весь біль показався безглуздим. Навіщо ці домисли фальшу?Я знаю дорогу до щастя,Тож свіже повітря вдихаю,Неначе приймаю причастя. Якесь незвичайне світіння,Пробрало, мов наскрізь…о жінко!Дивися, небесне сузір’я,Вже інше влаштовує дійство.
Накликали літній прозорий дощ: В час посухи: Стукали в шкіряний козячий бубон, Співали заклично, по вовчому, А Небо порожнє, чи то посліпло, Поглухло, почерствіло. Думали, що то наше селище, А то Вавилон – цегляний, стобрамний Пихатий, з потворами-баштами, Що тикають в Небо шпилями (Хоча й Небу не боляче, Але воно […]
Бентежить душа без зупинки,Несила збагнути стосунки,Що може незрілість навчити?Від щастя приймаю пігулки. Вбачаю людину відразу,І висновок ніби готовий,Та тільки думками втішаюсь,Де колір рожево-бузковий. Потому обпалюю крильця,Неначе маленька комашка,Злетіла і швидко втомилась,Хотіла кохання дивачка. У полум’ю нащо згоряти,Якщо не знаходиш довіри,Немов парасольки кульбаби,Втікали амурові стріли. А Всесвіт митарства всі бачив,Оту метушню […]
Він робив морозиво зі снігу Солодке, наче січневий вечір. Він робив вино З крапель липневої зливи, П’янке, наче квіти троянд. Він лишав глибокі сліди На їдкій пилюці доріг – Може він був Людиною роздоріжжя – Я не знаю…* Дерева запізнювались на тризну, Чорнокрилі птахи думок Докучали вбраним у білі шати, […]
Бреду бур’янами блідими,Не знаю куди та й навіщо,Десь спурхне фазан з-під ліщини,Відтак не хвилює це дійство. І байдуже, мряка надворі,Чи сонце виблискує сяйвом,Втікаю від себе в тривозі,Укутавшись сірим серпанком. Душа ціпеніє від болю,Навіщо зі мною це сталось?Немовби розхристану долю,Тепер я спитала зухвало. Враз погляд уткнувся в страхіття,Забула про власні печалі,Постало […]