Книга, що стала повітрям Написана синьооким самітником, Що бавився словами як намистинами, Що відчиняв двері в безодню, Що жив у хиткій хатині, Яка була зроблена з очерету, Що ріс на холодному озері, Де плавали білі лебеді, Де кваки співали про синяву, Коли падав с небес дощ. Книга, що стала димом […]
душа
4517 posts
Вітер сніжинки сипле у вікно,Тануть, відчули, звідти йде тепло,Тільки-но серце ніби крижане,Мабуть, замерзло щастя озерце. Падає сніг, знову падає сніг,Дива не буде у цей Новий Рік,Холод незваний тихо увійшов,Злюка метіль набігла стрімголов. Скрипка мовчи…кохання утекло,Бачиш лишило подиху на скло,Знаю… зими малюнок є крихкий,Завтра на сонці щезнуть всі казки.
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Отам за імлою, чатую жадану,Осяяну Всесвітом, зірку різдвяну,Як вогник надії, вона заіскриться,Чи в кожній хатині збереться родина?Щоб тепло і світло, і добра вечеря,Усміхнена прийде, сусідська малеча,Рум’яні, щасливі чекають гостинці,Бо знають, дають тут, цукерки та гривні.Кутя на столі, де всю душу я вклала,Зварила узвару, робили це здавна,І страви святкові… такі як […]
Мов янголи, приходять люди,Розкривши незвичайну душу,Пітьма заполонила груди,Вони ж не піддаються смутку. І визначена, мабуть, доля,Для кожного уже на небі,Кому несамовиті жорна,Відомо одному творцеві. Ця жінка, не лишала віру,Світила промінцем любові,Та доленьки тяжку валізу,Тягнути відтепер не в змозі. Тож стерпівши жорстокі муки,Серденько не покрилось льодом,Сльоза і незворотність душить,Полинула… з останнім […]
Якщо про війну написати,Вмираю я разом з солдатом,Життя відтепер як назвати?Яке обернулось кошмаром. Чи можна змиритися з тими?Хто пише подіям сюжети,Як людям почути новини?На місто прямують ракети. Безумний світ вже відсьогодні,Сповна доторкнувся маразму,Володар лихий на болоті,Давно зачекався на плаху.
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке. Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде. Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор. Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз […]
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]
Знай, ніжність ходила так близько,Як тільки слова полилися,Лунали хоча і притихло,Була в них якась таємниця.Той вогник тепленький відчувши,Знай, ніжність ходила так близько,Скоріш готувала дарунки,Немовби мрійливе дівчисько.Та швидко щось ватра затихла,Поглянь, не горить у каміні,Знай, ніжність ходила так близько,Навколо гуділи метілі.Останні краплини в серпанку,Лишились у тиші застигло,Потрібно зробити розв’язку,Знай, ніжність ходила так […]
Чомусь згадала, твоє обличчя,Та все ж буває таке не часто,Минуле, ніби пожовкле листя,Від часу дійсно втрачає сяйво.Погода нині похмура, мрячна,І темні хмари прийшли надовго,Ворона чорна тутешня дама,Сидить на гілці неначе морок.Так сумно стало, душа застрягла,У тому болю…навіщо зараз?Невже остання в вікні троянда,І колір жовтий, насправді натяк.Поникла ружа… вона, мов привид,Ще трішки […]
Горобчики сіли на гілці,Цвірінькають дзвінко завзяті,Як холодно завжди у січні,Та звичні їм зимні напасті. Виблискує сонячне сяйво,І падають дивні сніжинки,Обласкані ніби світанком,Зими незвичайні родзинки. Ось тільки вітрисько завіяв,Піднявши враз пір’я сріблясте,Стрімливо злетіли над віттям,До зграї, що ринула гаєм. Здалося в пернатих все просто,Не сваряться, душі відкриті,Ні гонору в них, ні […]
А знаєш, як добре поволі,У просторі душі зігріти,Полинеш немовби Адоніс,Згадавши кохання утіхи. Торкнуся волосся рукою,Всім тілом відчуєш бажання,Тож нічка огорне любов’ю,І прийде солодке єднання. Космічна є магія дивна,Зірок незвичайне старання,Вона полум’яна, нестримна,Розпалює Всесвіт багаття. Настільки несхожі планети,Пізнали чуттєвих захоплень,Хай повз пролітають комети,Вколисані ніжністю двоє.
Кобзар із сумом на бандурі,Пісні співає відчайдушно,Змішалось нині у багнюці,Майбутнє з кров’ю…о безумство! Землиця рідна, що зробили?Жахливі вирви від кордону,Збісився нібито нечистий,Болото хоче з суходолу. Жадоба липне до корита,Коли ж мармизи нажеруться?Там діти гинуть, тут же свита,Жонглює грішми на рахунках. Лишились підлості нащадки,Що служать віддано Мамоні,Відлуння пострілів гарматних,Почують зрештою в […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.