Я довго мовчала, бо й не знаю, що говорити… Ніч перебули… Чи будемо завтра ми жити… Київ тікає, рятує дітей від смерті… Харків стоїть героїчно, б’ється уперто… Херсон в облозі, родичі наші в підвалах, Тішились вчора, дитинку сьогодні чекають… Чернігів: палають будинки, завали… Жорстокість якої ніколи до того не знали… […]
гордість
417 posts
Ліхтарі гаснуть під звуки сирен. Зорі на небі – кому вони зверху світять?! Чи знаєш кому, як під свистом ворожих ракет Спалахує Київ, Харків, Маріуполь, Суми – Вся Україна. Кому вони світять Хто скаже, хто відповість? Ті хто ховається нижче землі в бомбосховищах? Для воїнів вірних, що б’ються в розбитих […]
Сигнал повітряної тривоги… Діти у підвалах… Страх… Зруйновані будинки… Сльози… Та патріотичний гарт… Плач… І ночі неспокійні… Вулиці в руїнах… Танки… Воїни… Госпіталь мобільний… Знов тривожні наші ранки… Світ… Тривога… Нова зброя… Волонтери… Альтруїзм… Гордість… Перемога бою… Злість… Ось це патріотизм… Гради… Біженці… Кордони… Та тяжкий воєнний час… В 21 […]
Вас будуть привиди лякати,На суші, в небі, й на воді,Тож знайте, кляті окупанти,Кінець прийшов на цій землі! Лишилось тільки убивати,Скажену лють не зупинить,Тепер чекай же підлий “братик”Не бачив ти як кров кипить! Міста зариті в попелище,Всі сльози наших матерів,Дітей убитих кладовище,Прийшов час карми вже повір! Щоб перед катом на коліна?Як […]
Господи Боже країну храни, Подалі від бруду, катів та війни. Ти збережи всіх людей, задля миру. Слава Тобі, Ти врятуй Україну!!! 🙏❤️ Дай сили боротись та духом не впасти, Не дай ворогам нашу “Рідную” вкрасти. Мову та Волю, дай сил, захистити. Могли, щоб, в любові зростати та жити. Ти відведи […]
На x-facrori вперше побачила, Улюблений гурт я відзначила. Енергетика була шалена, Це, – довподоби для мене. Нові пісні, як ті ліки, Кліпи, – бурхливії ріки. Сховано, між рядками, Те, що не вхопиш руками. Тексти, най щирі, глибокі, Швидко біжать наші роки. Дякую, за натхнення, Успіхів… Благословення. Вперше, зі сцени почую, […]
. . “ЯКБИ МЕНІ, МАМО, НАМИСТО…” – Тарас Шевченко . . (“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”) . .Ось велично і поважно завітав – прийшов до нас славний гоноровий рік Новий – 2020. Як якраві миті – миттєвості, спалахували незабутні кадри прекрасних новорічних свят, які надовго запали в душу і серденько. Нас вітали, […]
Не розумію я чоловіків, В сучасному світі. Здаються на вид дорослі, А на справді, вони наче діти. Закохуються в стерв, а хочуть собі милих, Оцінюють напівголих красунь, собі шукають цнотливих; Вірних та слухняних, Не проти,щоб були в паранджі. Щоб слугували перед ними, постійно і в день, і в ночі. Закохуються в […]
Спасибі рік, що минає, За те, що я жива здорова! За те, що був зі мною той, Хто до мене відгукувався з півслова . За тих, хто в життя моє увійшов, І тих, хто вийшов “по англійськи”. За те, що було і минуло, За ніжність дорогих та близьких. За не […]
. . . . . . . . . . .”ЦВІТНА” ВЕРЕТКА”. . . . . . . . . . . . . . . . . Як тільки-но літечко – літо краснеє надходить, щедро даруючи чарівній матінці – Природі світлі, сонячні, теплі, погожі дні, гарні українські господині (газдині) […]
. . . . . . . . . . .ХЛІБ НАСУЩНИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . .Іду я полем, полем навпростець, . .Аж ген далеко – пшениці безкраї, . .Якби ж знайти життєвий путівець, . .Де сонце […]
Кава, скло розбите й ти, У вікні морозні квіти. Передаєм в листах «привіти», І ставим крапку в знак самоти. У стін питаємо секрети. Допивши каву і прибравши скло, Допоможе друг забути, що було, І спалить всі її портрети.
Де суворі казки, де про смерть сповіщає трембіта, Хмаровиння на дощ заклинає відлюдник мольфар, Зустрічалися двоє, да так, щоб ніхто не помітив – На межі полонин, серед ситих овечих отар. В неї сині стрічки, в нього довга вівчарська флояра, З діда-прадіда пісня недобра у спадок дана, Каліграфія долі твердою […]
Мій чорний ворон, став на тон темніший, І кіготь має набагато вже – точніший. Мій чорний ворон, шепоче не мої слова, Шукає ворогів де їх нема. Мій чорний ворон, душі моєї тінь, Й страшних причина сновидінь.
ЛЕСЯ Адамова-Стецович Місяць осені останній: день похмурий, дощ холодний… Гуляю якось у Фейсбуці – сповіщення:вам запит в друзі! Читаю (літери латинські) Adamová…Цікаво, звідки? Словачка? може польська пані? “Brno, Сzech Republik” – бачу дані. Я друзів небагато мав, тож запит той тоді прийняв. З’явилася у стрічці “чешка” (іще не знав, що […]
. . ЦВІТ МАТЕРИНКИ . . Прочитала оце недавно, уже вкотре, у “РІДНОМУ СЛОВІ” статтю АНАТОЛІЯ МОКРЕНКА “ЦВІТ І КОРІНЬ МАТЕРИНКИ”, і серце якось по-особливому защеміло – і радісно, і сумно, ніби його обвіяло чимось рідним, близьким, моїм, нашим, українським. . . І взагалі, як тільки-но почую українську пісню, народну […]
Ще не вмерла в світі доброта, Бо бачу сміх і бачу сльози. Ще ніжні не забули ми слова, Ще вдома зігріваємо котів в морози. Не вмерла в світі доброта, Кохання досі є серед рядків книжок. Ще зустрічаю люблячі серця, Серед не стоптаних стежок.
. . ОЙ, КАЛИНО МОЯ КРАСНАЯ… . .Ой, калино – калинонько моя красная! Ой, люба ти моя й прекрасная! Ой, яка гарная та пишная! Стоїш собі, величаєшся… Та у барви чарівні ти одягаєшся. Коло воріт ти ніжно колихаєшся… Та й до людей приязно вітаєшся… То як тебе, та й не […]