А я люблю весну так тиху і чарівну Так ніжну і пахучу Так свіжу і нову. Я так люблю весну – цнотливу і невинну Таку гарячу і таку п’янку. ілюстрація з інтернету
кохання, поезія, любов, щастя, закохані
1295 posts
Як тільки сонечко пригріло,Весна співає свій романс,А віти з радісним відтінком,Поважний стелять реверанс. Життя немовби розквітає,Вже більше світла і тепла,Зійшла веселка небокраєм,Торкнулась щирого єства. Яка краса, ось глянь навколо,Ти чуєш, дихає земля,Блакить небесна…під покровом,Кохання… квіти… ти і я.
Напевно прямо в серце,Попало влучне слово,Хоч зараз теплий червень,Душа ж покрилась льодом. Навіщо ранить душу,Укривши тінню зорі?Чому розбурхав бурю,Коли у домі спокій? Почуй же спів незвичний,Це жайвір вище хмари,Вставай, сьогодні милий,Змінити треба барви. Іскриться ніжно щастя,Грайливе сонце – доказ,Від того світла й сяйва,З росою зникне осад.
Кохаю… із тобою знай, відкрита,Сказати це, знайшлася десь сміливість,Змінилася сповна, в тім є причина,Віднині оживають сни мрійливі. Емоції злетіли аж до неба,Так начебто з’явилися враз крила,Для щастя відкриваються тенета,Нехай лиш день один, як я хотіла!
На Марс задивлялась Венера,Давно запримітивши погляд,Його виділяла манера,Зорити очима поодаль. Як ближче на зорянім небі,Стрічались вони, то промінням,Торкалися, ніби на злеті,Адоніс… його Афродіта. Стрімкі почуття розгорілись,Узрів наполегливий мрійник,У дивнім міжзорянім світлі,Жіночого стану відтінки. Чекає момент пломенистий,З’єднання планет чимскоріше,Обійме кохану, а зблиски,Розсипле на щастя враз вітер!
І Словом… прямі паралельні не пересікаються. В жодній теорії на геометричній плоскості, за умови коли художник не засвідчить ідею умовності в перспективі. І лінії сходяться, за плечима його фігур. Словом, фігури, його приближені до химерного світу прямуючи, прямою виходять з часом на схвильований серпантин. З тим, фігура перетинається з паралельними […]
Осяяла зоря ранкова,Умить зачарувала погляд,Зробилася душа безвольна,О жінко, ти моя Мадонна! На вітрові вихрилось плаття,Торкнулося руки матроса,Уперше і в момент кохання,Неначе обійняв він сонце. Надія промайнула близько,Хто знає, як ім’я красуні?На палубі сміялись нишком,Вона ж із капітаном в шлюбі. ****** Сьогодні неспокійне море,Втікали галасливі чайки,Дощ болісно нутро полоще,Змиває почуття по […]
Лиш подумки подамся в мандри,Враз зорі миготять утішно,Так ніби незвичайні мальви,Розсіялись по небу вітром. На відстані хіба мовчання,Насправді… особлива мова,Розкрилася бодай троянда,Бо щирість ця душі знайома. А ніжності потік безмежний,Полине промінцем довіри,Зворушливі життя моменти,Відтак… без будь-яких обітниць. Відвертістю себе здивую,Все ж бесіди… такі розкуті,Мов випила п’янкого трунку…Тож магії кохання бути!
Так віддано тримаєтесь за спогад,Що болісно душа пережила,Та підступи знаходите і розпач,Й не чуєте свого серцебиття. Не треба відрікатися кохання,Сьогодні почуття, до вас прийшло,Незгоди, чи даремне сподівання,В минуле відійшло, як не було. Тож трепетно збирайте у намисто,Весняний цвіт і вранішню росу,Що справжнє, виглядає дивовижно,Ви тільки довіряйте відчуттю.
Коли зійдуть зорі на небі,Вони побачать мою печаль,За тобою сумую навіть,Мовчання накинувши вуаль. Невже зовсім не відчуваєш,Як же ніжно співає душа,У свого серця не спитаєш,Чому притихло це почуття. Зберегти щоби все вдалосяВтихомириш свої пориви,Бо мудрості в тиші знайшлося,Щоб внести в життя корективи.
Краплиною дощу я відірвусь від хмариІ полечу до саду – в обійми пелюсток,З тобою, люба, ми – така чудова пара,Ти – квітка, я – краплина, жаданий твій ковток.Нехай моє життя дощем летить опалим,Любов моя безмежна нехай в тобі тече,Віддам сповна усе, щоб тільки не зів’ялиОбійми пелюсткові та се́рденько твоє. ©Денис […]
Йому не спиться вночі,Її серденько сприймає,Такі далекі й близькі,Й звабливий лагідний травень. Відчутний подих весни,Незвично збуджує тіло,Єство не бачить пітьми,Кохання, вабить лиш світло. Солодкий ніжний танок,Вели під звуки Шопена,Тож місяць дивне панно,Лишив на пам’ять край неба. На ранок дійство пішло,Імлою вкуталось сяйво,Вони удвох в унісон,Зустріли знову світанок.
Звичайно ж я тебе чекаю,Сьогодні, знаю, прийдеш ти,Й ніколи відчаю не маю,Кохання тільки назавжди. І щоб мені там не казали,Треба боротися за це,Коли в момент і до нестями,То вже так буде і так є. Не склеїш почуття й навіщо,Тримати те, що не було,Якщо твоє, без перебільшень,Напевно знайде все одно.
Що її робити із твоїм зізнанням, Як тепер навести в своїм серці лад… Догоряє свічка полум’ям чекання, Сороміцькі мрії вас приводять в ад… Розглядає все це через призму Бога, А душа тривожна – все кидає в жар. І як же тут бути?! Де виде дорога?… І твоє зізнання?! А, може, […]
Бажаю стати пташкою малою, Щоб полетіти за тобою, Бажаю стати тихою водою, Щоб литися з твоїм життям рікою…
Не розумію я чоловіків, В сучасному світі. Здаються на вид дорослі, А на справді, вони наче діти. Закохуються в стерв, а хочуть собі милих, Оцінюють напівголих красунь, собі шукають цнотливих; Вірних та слухняних, Не проти,щоб були в паранджі. Щоб слугували перед ними, постійно і в день, і в ночі. Закохуються в […]
Розмаю розпал, музика п’янить,Вони кружляють у чуттєвім танці,Ця пара серця чує лиш мотив,Забувши навіть про життя реальність.Навколо шурхіт вітру дивака,Дощу краплини відбивають звуки,Бурлить рядком, шумливий водоспад,Лунасті дзвони, громовиті бубни.Не чути щастю злого крикуна,Й зозулі відліку навіщо знати,Сьогодні лине пісня солов’я,Де квітнуть дивні різноликі мальви.Навкруг витають ніжні почуття,Серпанок нібито тепленький шалик,Кохання ллється […]
Когда-нибудь в холодный зимний вечер Я сяду одиноко у окна И буду вспоминать все наши встречи С бокалом полусладкого вина… Тепло ночей, соленый запах моря Останутся в тиши прошедших дней… “Тебя я обожаю “–слышу вновь я И улыбаюсь… Знаю… Это только для моих ушей…