У повітрі засніжило Линуть в простір мандаринки Ось ялинка затужила Понесуть у дім Яринки . На базарі заблищало Іграшки, гірлянди тощо Тогорічне. Пригощало… Лине щем щось поза очі . Попід небом, над землею Чутно кроки. Наступає Що то буде в Світі, Нене… Бо душа того не знає . Чи ховає, […]
кохання, поезія, любов, щастя, закохані
1295 posts
Майорить бажання наостанок Відчайдушний злет. Останній час Відлетів у небо. На сніданок Ти чекаєш дива. Дзвін по Вас . Твоє серце марить небосхилом Зорями. Відлунням… не пусте Бо життя давно припало пилом Бездієве, завечірнє Ре . Чорноока доля, чом не синя Водяна прикраса для очей Відбуває строк русява ТиЯ А […]
Ось кава. Лавандова. З присмаком раю Стілець. КвіткоКнижне… і не поспішаю Той простір широкий, де птиці у небо Де тіло-душа вільно рухає кредо . Там дехто на вухо шепоче любові Що линуть крізь тебе по венам, мов долі В обіймах сандалу, пачулі та лічі Не має думок у криштАлевій тиші […]
Трояндове . Квітучий подих пелюстків троянди Як спалах сонця почуттів прозорих Ти поглинаєш всесвіту гірлянди З якими дивні ночі хороводиш А вранці на трояндовому полі Розквітне серце на долонях Світу Що сповнене хвилинами Любові Омріяне в перлинах Дивосвіту . © Еріка Маркон Комментарии:
Кровавая луна. Вода. Без отражений И нет дороги вне. Нет тела. Нет движений А жизнь еще в пыльце. Немного. Под снегами Может неделю-две. Мир полнится. Не нами . Мы гости на земле. Пришли. Ушли. Не видно Но среди нас и те. По ком следы. Активно На кадрах стертый лик. Без […]
Мы шепчемся за спинами РАсСветов Влекомы Тюильри – прелестный сад Минуя Риволи. Под плеск сонетов Нам Сена молвит Рай, а где-то Ад . Покинув Лувр, слегка разГоворилИсь Среди красот в божественной тиши Там, где-то, чаши жизней разорились А Наши полнятся. Садами. Монтсури… . В оковах парка Осень ласкова, чарует Куражит […]
Какая блажь Вас видеть вновь На тонких. Вопреки Я не питаю к Вам любовь Все так же. Далеки . На полках сердца? Вас там нет На полке душ? Все то же А Вы заменой “да” на “нет” Простужены. И все же… . Вы громко мыслите в тиши Волной неровной. Мало? […]
На руках у Різдва летимо по домах Там де солодко, затишно – край дітлахів Там де мрії кружляють усюди в вітрах Рукавичні обійми – нащадки смаків . То є сенси родинні мов звички – гучні Вони досить відверті, гостинні, лялькові Маєш подумки мрії-дива, то іди У життя все одно прикордонні […]
Спасибі рік, що минає, За те, що я жива здорова! За те, що був зі мною той, Хто до мене відгукувався з півслова . За тих, хто в життя моє увійшов, І тих, хто вийшов “по англійськи”. За те, що було і минуло, За ніжність дорогих та близьких. За не […]
. . . “РОДИННА ЗУСТРІЧ” – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 6. . . . .Біля тієї старої криниці з чистою джерельною і доброю на смак водою, недалеко коло церкви, завжди було людно. Казали люди, що її копали давно, усім селом, вручну вибираючи землю і глину, та укладаючи природний білий камінь, […]
Де суворі казки, де про смерть сповіщає трембіта, Хмаровиння на дощ заклинає відлюдник мольфар, Зустрічалися двоє, да так, щоб ніхто не помітив – На межі полонин, серед ситих овечих отар. В неї сині стрічки, в нього довга вівчарська флояра, З діда-прадіда пісня недобра у спадок дана, Каліграфія долі твердою […]
Розбурханий спалах вулкана,Кипів пломенисто між ними,З нічого з’явилася сварка,Блаженні порушила ритми. Тож мудру спитайте людину,А що доказати хотіли?Побачивши дану картину,Лиш скаже, це просто утіхи. Та й відповідь нащо шукати,Зустрінеш емоції запал,Коли невеличкі контрасти,Так стелять дорогу до щастя.
Ти бачиш сон,коли перед тобою Стою із квіткою один, Коли чарівною весною Навколо стало все живим. Коли поглянув в твої очі Я бачив світ і погляд власний. Твоя краса така дівоча, Як квітка ця прекрасна. Тобі дарую цю красу, Бо ти весна моя і все на світі. Тобою дихають й […]
Ти – моя найбільша таємниця, Навіть мною не розгаданий секрет… Я для тебе – ніжна чарівниця У полоні пристрасних тенет. Ти, як твердь, стійкий та непорушний, Розумієш все без зайвих слів. Я – вода, що омиває сушу, Розтікається між гір, лісів, степів… Ти мене, як сонце, обпікаєш; Кожен дотик в […]
Мій чорний ворон, став на тон темніший, І кіготь має набагато вже – точніший. Мій чорний ворон, шепоче не мої слова, Шукає ворогів де їх нема. Мій чорний ворон, душі моєї тінь, Й страшних причина сновидінь.
Зустрілася осінь – палка і тендітнаІз груднем незграбним й холодним, як лід,У світлому парку, де листя привітнеГрайливо ховалось, лишаючи слід. Де вітер веселий ганяв білі хмари,А ті не спішили від нього тікать,Де в ніжних обіймах закохані париЯскраво палали, мов іскри багать. І грудень холодний у цій круговертіІз осінню разом піднявсь […]
И задаю себе вопрос я этот вновь, Что это, дружба или, может быть, любовь? Адам Мицкевич Если б знала ты любви сердечной правила –Как чувствителен всегда любой поэт,То, возможно, никогда бы не оставилаНа губах моих неизгладимый след. […]
В цій грі, як всюди у житті, емоції вирують!.. І ча́сом, наче на війні, суперники чатують Оди́н на о́дного (загнать щоб візаві у пастку) й цілком реальний куш забрать, коли Фортуни ласка… Не знаю, правда це чи ні, чи домисел красивий (давно було́, часи́ в імлі – скажу, що чув)…Не […]