Я и Вы Автор – Владимир Кожухов. Кто я, кто вы, в чем схожесть и различье, Зачем мы здесь, сегодня, в этот час? Отбросим факт бракованных приличий – Жизнь подождёт – поговорим о нас. Вы волновались, я же сомневался, Любая встреча есть эксперимент. Наверно, за себя я опасался, […]
кохання, поезія, любов, щастя, закохані
1295 posts
Ще не вмерла в світі доброта, Бо бачу сміх і бачу сльози. Ще ніжні не забули ми слова, Ще вдома зігріваємо котів в морози. Не вмерла в світі доброта, Кохання досі є серед рядків книжок. Ще зустрічаю люблячі серця, Серед не стоптаних стежок.
Она любила горький шоколад Вдыхать прохладу по утру Смотреть на огненный закат И говорить: «Привет!» коту Она стояла твердо на своем На том, что для себя считала важным И вспоминая промолчит о том, о том, что не бывает в жизни дважды Она стояла ровно против ветра Улыбкою тепло даря И […]
У неба очі вогниками гасли,На морі човен розвертав вітри,На площах тишею палали гасла,Кущі полину буйно поросли. У полі вітер завмирав у танці,Годинник в темряві шукав сліди,Я засинав, але лише уранці.Світ — навпаки, коли не поруч ти! © Денис Нарбут
На гілочці листочки мерехтіли,Залишились удвох не випадково,Кохання запізніле в день осінній,Тримало їх у просторі невтомно. Вітрець заколисав, а у повітрі,Ознаки незворотності похмурі,На диво, неповторна є чарівність,Летіти опадаючи назустріч.
UA/ Загублений поетМені шкода, що так давно віршІв своїхЯ не писав тобі і не пишу ще досі,В коханні, знаю, не буває вихідних,І всі слова мої – не виправдання зовсім.Я не забув, що значить рима і сонет,Про ямб, катрени і терцет я вчив ще в школі,Мабуть, я просто вже загублений поет…Чи я поетом […]
Ти уві сні мене поцілував, Я уві сні промовила “Кохаю”. Ще нещодавно ти мене не знав, А я тебе давно уже чекаю. Ти уві сні так ніжно обійняв, І я вдихнула нотки аромату. Ти за ті миті таким рідним став – Твої уста зі смаком шоколаду. Ти уві сні мені […]
Прийшов листопад, задощило,І листя зривалось від вітру,Заплакала осінь журливо,Їй треба в далеку мандрівку. Не пройдені знову кордони,Невпевнено йшли ми на зустріч,Пташок перелітних дороги,Помежи дощами співзвучні. Отож прощавай, золотава,У млості спіткала надію,Життя оповите в кохання,Для щастя готую валізу.
Мете на вулиці сніг, Хурделиця, мов тромбон. На кінчиках вій твоїх Сполохана птаха – сон. На рідній моїй землі Пухнастою ковдрою сніг. Стежками лежать роки В куточках очей твоїх. Морозний ранок застиг Рожевим малюнком мрій На теплих вустах твоїх Посмішки слід легкий. Іній на вікна ліг – Стрілки, дужки, круги. […]
Якщо поглянуть на життя,Так, ніби збоку… зрозумієш,Хиткі ознаки почуття,Нестримно ринуть, мов той вітер. Зізнання, ревність, забуття,Кохання, злоба, необачність,Повага, ніжність, співчуття,Повіки разом… і фатальність. Сердечна мамина любов,Тепло і відданість до віку,Чому ж “зозуля” без турбот,Завзято носиться по світу? Скажи собі, що тут не так?Поліпшить зможеш… ти зумієш?Тож пальцем тикати мастак,Життя прикрасити, […]
Задумалась. Заколихала річка, Немов би сон побачила з тобою. Навкруги тихо, тільки дика качка, Все бавиться, пірнає під водою. Пливи мій човник, трішечки помрію, Душі не досягти все ж рівноваги, На воду гляну, очі бачу й млію, А то лиш пробігають, мабуть, хмари.
Жінок довкола багато,Та тільки вабить єдина,Вона, мов зоряне сяйво,Коли погода мінлива. Кирпата, часом нестерпна,Маленька бестія, вихор,Смішлива, ніжна, сердечна,Якщо про неї лиш стисло. Йому хтось скаже, навіщо,Дивись на себе, ти ж красень,Людських не чує насмішок,Знайшов кохання він справжнє.
Ти назвав ласкаво дівчинкою, Враз забула скільки років мені, Стала м’якою і ніжною, Безтурботною за хвилини лічені. Налетіли яскраві метелики, Помахали крихкими крилами, Це від серця мого вогники, Закружляли візерунками дивними. Просто так важливо, Відчувати душею кохання, Тоді й шлях трояндами всипано, Та іскрить мов від сонця щастя.
На свете есть немало мест,Где б отдыхала я душой…Но мне искать их смысла нет,Когда душа моя с тобой! И так прекрасно осознать,Что в жизни стало вдруг светло!Теперь не стану дом искать…Он там, сердечку где тепло… На свете есть не мало фраз,Что так сказать порой хочу…Но ты, как прежде, как сейчасВсегда […]
Прошу, поклич мене! Поклич у далечінь,Де ніжні хмари горнуть зорі світанкові,Де є роздолля почуттів і світ любові –Прозорий світ відвертих слів і розумінь. Поклич у Всесвіт, де немає серцю меж,Де нескінченність – путь любові та кохання,Й двох пташенят веселих радісне плекання,Які кружляють в синяві небесних веж. Прошу, поклич мене! Поклич […]
Ти по справжньому ніколи не кохав, Збирав чомусь сірникові коробки. По дитячому, бабусин хліб чекав, Щоб поз’їдати «всі» горбки) Перемикав, коли ішли «новини», Із чорнил створив ти власний світ, Де править цілим світом, Рижий синьоокий кіт.) Останній світу ти романтик, Останній про кохання написав рядок. На полицях дому […]
Щодня, наодинці думками до Бога, Просила здоров‘я лишень та добра. А зараз одне ще маю благання: Любові такої щоб рани злічити могла. Зуміла підняти у синєє небо І крила надати красиві й міцні Літати б навчила, і стовідсотково Змогла б перепони здолати усі . Злічити б зуміла отримані в «бої» […]
Зірницями світиться небо,Незвичні мелодії ночі,Проходять крізь серце, бентежать,Чарують, тримають в полоні. Тож скрипка… вона мов кохання,Нутро сколихне і в безмежжя,Полинуть червоні троянди,Магічно… під звуки блаженства. Твої почуття …я відчую,Мені лиш потрібно… ті луни,Що тонко торкають за душу,Коли не захочу спокути.