Проныра противный холодный сквозняк Без подлостей гадких не может никак. Способен пролезть в очень тонкую щель, В мышинную норку в прикрытую дверь. Куда проникает – в том доме беда Чихают и кашляют мышки тогда. Гулять не выходят, в постельках лежат. Так жалко болеющих крошек-мышат.
любов
3084 posts
. . . . . . . . . . . . . .СИНОВІ РОМАНУ . . . . . . . . . . . . . .А серденько болить, болить, сильніше б”ється, . .Душа моя так прагне зустрічі з тобою, . .Я бачу часто стежечку, що вгору в”ється […]
Мої роки, моє натхнення. Чудовий час, незламний вік. Все відбулося сьогодення. Струмок обрав інший потік. І знов нова світобудова, Нові знання та новий шлях. Я мрію знов стежками Львова Пройти. Відчути кави смак. Я мрію про Дніпро могутній, Квітучий та зелений гай. Про рідний край такий співучий, Де зорі сходять […]
А ви знаєте, що ківі, Дикі курочки лякливі Цілий день сидять у норах, У підземних коридорах? А коли вже сутеніє Переляк на них не діє, Йдуть шукати проти ночі Харч улюблений охоче.
Його малювала у просторі соннім,Невже ревнувала… сказала б істотно,Настільки здавалося дійство природнім,Вона відчувала на відстані доторк. Такий особливий сміливий і ніжний,Її розуміє не зрадить ніколи,Він знає як жінку захоплюють квіти,Віднині побачила стільки турботи. Його малювала у просторі соннім,Дивилася довго на милу картину,А потім зненацька.. отак відсьогодні,Свої окуляри рожеві… за ширму!
. . . . . . . .ВИГЛЯДАЄ МАТИ СИНА … . . . . . . . . . . .Ніжні сонячні промені вранішньої пори ледь пробивалися через густе гілля дерев. Здавалося, кожне живе створіння поверталося всім своїм єством до світла, до сонечка, до простору. Ось воно, величне яскраве […]
Мов весна завітала в віхолу, Не спитавши прийшло кохання, Вона зовсім не очікувала, Тільки доля знала, звичайно. Почуття огорнуло крилами, Та й заколисало, зігріло, Ніби все небесними силами, Лиш їй готувалось уміло. Заблукала десь там у Всесвіті, Така вже закохана жінка, Недосяжні в минулому мрії, Тепер і збуваються стрімко.
Наглые мыши. . Самые наглые твари есть мыши. Выгнал их с подпола, влезли под крышу. Весь в мышеловках уже мой чердак Слышу – под полом опять кавардак. Пляшут всю ночь и баранки грызут. Как в доме с мышками сделать уют!? . Автор: Светлана Щербанюк Рисунок: Евгения Чистотина (Харьков)
Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу. Їй під силу переступити гори і зім’яти галявину червоних метеликів спійманих шовковою ниткою; в скелясті пригорщі набрати сонячні води озера заглядаючи в прозорі глибини його дна заломленим промінням твоєї наготи і пити його холодну сріблясту ніч з келихів чорної парасольки. Стільки […]
. . . . . . . . .ДИВА Я ЖДУ, СИНУ МІЙ ЛЮБИЙ… . .Я подвір”ям іду, насолоджуюсь квітами, . .Задивляюсь на ГОСПОДНЮ красу, . .Яблуня знов до мене хилиться вітами, . .Всю любов я свою людям несу. . .Радість і світло в цілім світі скрізь білому, . .А […]
. . . . . . . . . . . ХРИЗАНТЕМИ . . . . . . . . . . . . . .Цвітуть, цвітуть осінні хризантеми, . .Веселкою квітують – ваблять кольори, . .Стоять велично, гарно, як богеми, . .І не страшні квіткам осінні всі вітри. . […]
Вже мені не муркочиш на вушко Наймиліший і лагідний котик, А я твій не погладжу животик, Ти пішла в далечінь, моя Мушко. Знаю біль цей пекучий не щезне, Ти була мого щастя частина. Із життя пішла тихо тварина Залишивши поранене серце.
Ой місяць гарний в повні,Не спиться тільки знову,Думкам немовби розквіт,Силком веду розмову.Душі лихий неспокій,Марудить, ріже, тисне,Хіба спитав хтось дозвіл,Вчинити цей гармидер.Звичайно є спасіння,Казкова нічка тиха,Лови зірок проміння,Зіграє ніжно скрипка.Забудь про день невдалий,Згадай приємні миті,Відчуєш дивний захист…В обіймах з милим в житі.
Ти прийшов у мій сон, Немов, ненароком, Задав осені романтики тон, Все так здавалось природно. Навіть листя, яке вже опало І дерева, що зовсім голі, Бо я бачила лише мальви, Незвичайні, кольорові. Та набіг дощ холодний, Змив безжалісно всі мої квіти, Мрії ж незбутні, втекли за обрій. Сновидіння до чого? […]
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке.Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде.Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор.Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз листочки.
. . . . . . . . . . . СОНЯШНИКИ … . . . . . . . . . . . . .Ось і завітала чарівна Осінь – королева, та й мандрує, як справжня господиня, по святій Землі. Чудовим, сонячним, світлим видався перший вересневий день, покликавши життєрадісних […]
До мене в гості завітало літо! Постукало в віконце зранку. Зайшло як промінь крізь фіранку, Осяявши кімнату фіанітом. Мені цей колір нагадав про батька, Про дні чудові та часи дитинства. Обіцянки, з ознаками таїнства, Та розуміння фрази: «Ти вже жінка». А квіти, що стоять тепер в кімнаті, Розквітнуть з часом, […]
Зіграй же скоріше музикант, Мені танцювати хочеться, Мажорний мотив не зупиняй, Бо з лихом душа так бореться. Не вбити звуками сирени, Віднині пречудовий настрій, Втекли жахливі всі химери, Життя це ми любити здатні. Не лишайте щастячка, миті, І танок з коханим дозвольте, Вся збереться ніжність по крихті, У цей теплий […]