Напевно, не варто писати тобі листи. Читати уявні твої й поготів не варто. Складаю в шухляду, і знову рахую втрати. Усі — неважливі. Болиш у мені лиш ти. Голодним щуром невідомість шматує дні: За що покарав ти? Навіщо отак покинув? Картається серце: «Я винна… я винна… винна!..» А розум нечутно […]
нерозділене кохання
588 posts
Добридень принцесо, дозвольте сказати, Сьогодні в палаці відбудеться бал. Ну, що ж, ви, маленька, не треба мовчати, Сам принц запросив Вас на цей карнавал. Не хочете на бал? Тоді зіграємо спектакль? Де головні актори - Ви і я. Спершу наповнимо ми келихи побляклі, Щоби не втратити прекрасний смак життя. Сценарій […]
Вулицею твого життя уже не вперше, Звучать одні й ті ж самі кроки… Скоро стане зовсім легше... Якщо засвоїш ти життєві ці уроки. Зроби яскравим ти своє життя, Не дивлячись на темні кольори... Хай серце твоє лиш радіє - це затям. І переступай через власні контури.. Меланхолію відкинь подалі.. І […]
Моє літо немов посварилось із сонцем, І вранці я бачу перехожих в пальто. Тепер не поспиш із відкритим віконцем І каву тепер п'є зі мною - ніхто. Мені без тебе наввть кава не п'ється, А якщо навіть п'ється - то вона - це не те. Вона крізь серце діряве проллється […]
Він думає про неї. Постійно і шалено. Про губи, що нагадують червоне напівсухе, про довгі пальці і тонкі вени. Думає про її лице. Він йшов полем і не бачив трав. Прокидався і не бачив ранків. І коли він, молячись, Бога собі уявляв, у Бога були її веснянки. У Бога було […]
Ми чужі, з поцілунками в темних підвалах Уламки з минулого, далеко вчорашнього Всі частинки з тобою я з землі підбирала Кидало в жар, як від глінтвейну гарячого Змінили колір твої очі, роками я знала, сама Я пам”ятала запах, здавалось, рідних долонь Мене довго біля тебе не було, й нема Але […]
Ми пам’ять втопимо в дощах, чекаючи проміння літа чи, може, подарунку звідти — відлуння теплоти хоча б. Потонуть у гіркій іржі будинки наші, наче кволі, натомлені в безкраїм морі, старі поважні кораблі. Тоді, лишившись сам на сам із хвилями брудної люті, між водяної каламуті ми пам’ять віддамо дощам. Богдан Ковальчук. […]
Вже догорав наш день, і розгоралась ніч, на стінах грали тіні наших страхів, тримав в руках,неначе оберіг, ножа із золотої сталі. Боліло серце, і душа мовчала, слова усі сховались за вікном, мені здалося, я тоді кричала, здалось кричала я тоді крізь сон…. У сні немов зв’язали мені руки, з очей […]
Я, літо і папір Від нього пахло скловатою, потом і будівничим брудом. Такий жалкий, зморений, на старій і облупленій «Україні»… Замість обідньої перерви він припхався до мене. Я дивилася на нього і не розуміла, як з вчорашнього вечора, він міг так подурніти. Постоявши біля скрипучої хвіртки, помовчавши, він попросив […]
Четверта ранку. Я не сплю. Утома Залишилось півпачки сигарет А ти лежиш бліда і нерухома Й туманить розум ніжний силует Ти вся моя. Від посмішки й до ніжки Твої слова як кігтями по тілу Мені б побути поруч ще хоч трішки Але цих слів не чуєш ти, Даліла. Скоро піду. […]
Стою на березі і слухаю як грім Птахів лякає гуркотом господнім І двоє слуг завжди ідуть при нім Й тебе цілують у вуста холодні Скидаєш одяг й йдеш поміж гілля І біля річки в руки береш весла А я стою. Бо вже когось біда Отак впіймала і кудись понесла А […]
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]