Ти вчасно, осінь! Well done,браво! Дощі скорили анемони. Заходь же, осінь!Чаю,кави? Давно в горнятках ніч холоне. Давай не будем про погоду, Про свисти куль за метр від скроні. Багато болю світом бродить Із револьвером у долоні. Жбурнемо в море дощ і сльози, Завуалюєм сум в негоду. Симфонію тепла […]
осінь
87 posts
За вікном хиталася під вітром п’ятиповерхова годівниця. Ціле літо вона була порожня, ніхто її не відвідував. Та вже середина осені і раптом порожня годівниця наче ожила і прозвучало дзвінке: “Цінь!” Синиця обстежувала дупло на дереві, сіла у годівницю, діловито огледілась, але не знайшовши поживи, почала оглядати кору. Тут звісно не […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/tut-napynayutsya-vitryla-mrij/ Відспівала осінь пісню, згубила красна кольори, тепер вони вже будуть інші і розквітали мов квітки. Іще буває синє небо і лазурово заблищить, буває ще трава зелена, тіней узор складний бринить. Хитаються по травах тіні і скаче зайчик сонячний згори, а долини на горизонті більше коричневого додали. […]
Осінній ліс шепоче жовтим листям і враз зелений лист міняє кольори, і сипле рясно так вже золотим намистом, і відмічає крок, запрошує іти. Запрошує іти, на місці не спинятись, а це лиш крок і мить, наступні підійдуть, на здійснене пора із миті оглядатись, але приходить час: майбутнє не спинить. Отож, […]
Осінній день із пишним листом, він починає бачить сни, цей день осінній не останній, але сумують пожовтілі ясени. Вони яскраво-жовтим листом так густо покривають ліс, із тихим сумом розсипають краплі дощу наче багато сліз. Це пізня осінь так сумує, втрачає пишную красу, а дощ іде, але стихає і […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/krasa-osinnya-v-prostoti-budennij/ Синіє небо над ланами, над селами і над містами, церквицю видно вдалині, світу небесного хмари. Коричневіє світ поволі, такими стали ліс і поле, гаї, сади і переліски, городи, навіть хати трішки. Так осінь відтіняє їх, зима розв’яже скоро міх і стане снігом засівати, засипле легко всі […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/u-vranishnogo-lisu/ Цей ранок тихий і погожий, і розсипає кольори, і дерева стоять препишні із жовтим листом восени. Веде дорога, повертає, але у літо не веде, а тільки осінь зустрічає, тільки вона у ліс іде. Відзеленіло літо пишне, готує осінь кольори, тонка берізка на узліссі із білосніжністю кори. […]
Вуста твої дишуть морозом І пісня вже ллється не та, І дивляться очі як грози, І казка твоя не проста. Обличчя ще кожен твій прищик Про осінь говорить мені, Але червоний весняний пищик Зимою марить уві сні. Він дивно мені натякає Про осінь твоїх почуттів Й зимою мене […]
Сумувала осінь, сумувала: Дощем холодним поливала, Туманом над рікой ставала, І жовтим листом облітала. Та все ж красою око милувала, Як паморозь на вітах грала, Як землю килимом вкривала І капля в павутинці зазвучала. Холодна, мокра та зачарувала, Листочком в танці закружляла І мрячкой землю омивала… Так тихо, […]
Кружляла осінь за вікном, Стелила килимом листочки, Калину малювала над ставком, Із павутинки клеїла місточки; Дощем холодним поливала стежку, Над річкою туман снувала, Горобині дала свої сережки, А потім теж засумувала… Морозним холодом війнула, Дощем і мрякой пронизала. Так швидко осінь промайнула Першу сніжинку принесла. На крилах […]
Вірус гуде і гряде, смертонька горло лоскоче. Осінь — бабисько руде — сиплеться сіллю у очі. В осені хустка, мов коц, пси обірвали запаску. Хлюпає згорблено в дощ, погляд сховавши під маску. Вітер їй слід загорта, ніч їй простелить дорогу… Хто ти, сумна несвята? Що ти хотіла? Від кого? …Осінь […]
Осіння перша сивина уже торкається чола, жовто-зелених рясних кіс, що ледь хитаються в беріз. Росу губили ясени, вже пожовтіли восени, зазеленіють навесні, час прийде скоро для зими. А поки листя пожовтіло, губилося у килимку трави, наче намисто нанизати дрібну росу трави могли. А тепер сяють на світанні, […]
Львів і осінь. Тонке поєднання. Львів і осінь.Поезій струна. Львів і осінь. Десь поруч – кохання. львів і осінь. Століть сивина. Львів і осінь. Летить павутиння. Львів і осінь. Парад львівських площ. Львів і осінь. Химерне творіння. Львів і осінь. І тиша. І дощ…
Осене, прошу застинь, Залишся хоча б на хвилину. Чуєш, у небі ключ Пісню співа журавлину. Осене, ти тільки глянь, Твій ліс жовто-багряний. У цій неймовірній красі Залишся ще трішки із нами. Осене, ти не спіши, Дай оку намилуватись. Як в твою спокійну красу Можливо не закохатись. Осене, благаю застинь…
Жовто-гарячим золотом засяють осінні дні, де сонце золоте, і лагідне тепло триває, земля вже на спочинок йде. Улітку й навесні вона зростила земних щедрот різноманітний плід, та ось уже пора їй відпочити, часу життя триває хід. Тремтить із вітром лист, шепоче, може й думки навіює тобі, але які […]
Порине в сон осінній ліс, іще багато гілок-кіс, зелене звисне із гілля, сухе приймає вже земля. Ще зелень угорі, та лист дорогу засипає вмить, коли здійметься вітерець, то сипле густо із небес. А коли синява ясна, в зелених косах ще гілля, та чорні вертикалі стовбурів ще не очікують […]
Сумує з ранку небо за минулим, розплакалось осінніми дощами. Яскраве літо зникнуло, не з нами, барвисті квіти начебто поснули. Зеленій колір виїло іржею, промокле листя тулиться докупи. Настане час нестерпної спокути за літнє сонце, згадане душею. Сумує небо, зовсім потьмяніле. Вмикайте світло, темряві навмисне. Похмурий день хай настроєм не тисне […]
Знову й знову слухаю пісню дощу – невпинну, чарівну. Вогке срібне повітря у вікна впущу гостинно. Потрібно кожну нову крихітну краплю почути. Так дзвінко! Перлинки б’ються, б’ються об скло… Як збагнути, що стрімко та плинко наші миті падають в море життя? пірнають… минають… тільки в серці немає цього прийняття. Лунають […]