Магічна музика любові Лунає із закоханих сердець, Її почуюють лише двоє, Коли ітимуть під вінець. В танку осіннім закружляє Опале листя і трава, Він скаже: “Я тебе кохаю, Виходь за мене, дорога!” Заграє музика жовтнева Лише для них, лише для двох – І стане на душі так тепло, І зроблять […]
осінь
87 posts
Осінь гуляла у парку, Губила пожовклі листки, Стрічала барвисті світанки, Зривала з троянд пелюстки… “Любить-не любить!” – ворожить! А ніжний обранець її Приходить до неї щоночі, Співає ліричні пісні. Краплини дощу вигравали Жовтневі мелодії ці, Немов на осінніх цимбалах Стрибали сіренькі зайці. І наче Ванеса, на скрипці, Заграла плакуча верба. […]
Останні дні… Чомусь сумні останні дні тепла. Немов у сні, десь вдалині Зникає все, що мав. Останній рух замерзлих рук – прощальний змах крила. Химерний звук: ледь чутний стук твого серцебиття. Останнє “ні” ще не в пітьмі – в листопаді життя. Хтось крижаний і неземний цю осінь закликав. Останнє “так” […]
Осеннее утро пропахло дождями, рисует узоры деревьев листва. Уже не вернуться былыми следами в ту летнюю пору, увяла трава. Цветами остались в душе те мгновенья, записаны в памяти теплые дни. Нам так не хотелось его завершенья, но лето ушло и его не зови. А кофе осенний — с горчинкою утро, […]
Рудий осінній кіт яскравим світить оком, Муркоче ніжно, листям шарудить. Він тулиться до щік пухнастим теплим боком, Лоскоче промінцями вус дзвінку блакить… ©Марина Губарець
Золотавими кронами вітер Все гуляє, мандрує без меж. Може в кленах погомоніти Чи заплутатись в нитках мереж. Стрілою здіймається в небо - Щоби камнем сягнути униз. В хмарах скупнеться, як треба ЗдіймЕ понад хвилями бриз. Вже сьогодні вирує в Мадриді, Хоча вчора ще був в Чернівцях. Позавчора гуляв по Флориді […]
Золота багато не буває! Все ним розмалюю – не шкода. Фарб сумних у осені немає. Дощ – не сльози, сльози – не вода… ©Марина Губарець
Пірнають дощові краплини У глибину і велич міста. Блискучі місячні перлини Зливаються в тонке намисто. Їх вогкі низки прикрашають Дахи, мости, антени, труби. Дерева спраглі підставляють Назустріч їм долоні й губи. Вони співають тиху пісню, Що заколисує й чарує. Сну морок сповиває місто І спокій жаданий дарує. […]
Чекаю я на осінь цілий рік, Щоб, загорнувшись затишно у шалик, Пройти сплетінням дощових доріг Й збирати спокій – за кришталиком кришталик. Я напуваю спокоєм себе, Змішавши в келиху вогняне листя, Похмуре небо, яблуко рябе І прохолодне сонячне намисто. Волоссю я додам каштанів блиск І причешу його шаленим […]
Верба косу заплітала – Листя в воду опадало. Золотисту вишиванку Осінь листям гаптувала. Роздавала подарунки Листопадниця-чаклунка: Ковдри, сукні та сорочки У яскравих візерунках. ©Марина Губарець листопад 2017
Ледь чутно листям падають слова, Плетуться в шарудливі килими. Яскраво сяють струни між гіллям, Натягнуті від сонця до землі. В прозорих пальцях вітряний смичок. З дерев зриває він барвисті ноти. Кружляє листопадний їх танок, Розбризкуючи мідь та позолоту. Весь світ сьогодні – сцена і мольберт, Де музика і […]
Вберу я запах хризантем, Що розбудив мене так зрання… І за вікном, немов едем, Що одягнув осіннє вбрання… На квітах ще бринить роса, Немов на віях в королеви… Оце натхнення! Це – краса… Аж до морозів кришталевих… […]
Осінь як жінка – така різна буває часом Десь холодом віє, десь ніжно муркоче То сонечком бавиться то морозами То жіночним сопрано а іноді басом Осінь як жінка – спокуслива, чиста Для когось Така бажана, так свята і так грішна Але для когось… А для іншого болем холодним свище Та […]
Дерева зіржавіли. Тіні стали мереживні. Світла прогалини все менш обмежені. Небо блакиттю ллється крізь віти, мов зачароване, зловлене миттю…
Вже сонце втікає світити На іншому боці планети. Що літу вдалося зростити — втрапляє в осінні тенета. А ранки тепер прохолодні, хоча ще доволі комфортно. Трапляється, примхи погодні історії пишуть курортні. Ще декілька днів та вже осінь, чекає в кутку парасолька. На зміну смачним абрикосам — терпкі мандаринові дольки. Майбутнього […]
Танцює літо, як в останній раз, Малює фарбами, котрі зостались. Йому сьогодні до вподоби джаз, Його думки у музиці сховались. Доріжки скверу кличуть вдалечінь, Заманюють в комфортну прохолоду. Птахи пірнають в неба височінь, Шукаючи нову собі пригоду. Очікує на станції трамвай, Маршрут його веде в печальну осінь. Квиточок міцно у […]
Не спала осінь, золота пора У літню ніч поміж ланів ходила, Ночами пряла на ліси й поля Барвистий жовто-пурпуровий килим. Ходила осінь полем навпростець, Вмивала землю теплими дощами, Зривав для неї квіти вітерець, Врожай стелився щедро під ногами. Летіли небом в теплий край птахи, Журлива пісня в далечінь […]
Осіннє сонце за вікном Зігріє душу лиш на мить Наповню келих я вином ЩобИ забуть як все щемить. Пташки у серці сполохнулись І крила б’ють несамовито Все зачіпають струни болю Мелодія огорне оксамитом. Мені без тебе гірко-пряно Кориця, мед та чорнобривці Журба така смачна, духмяна Мені дарує осінь […]