Життя минає, йдеш по світу босим, А зірка на шляху все не встає! Чекає Бог, що в Нього ми попросим, А тільки потім поміч подає!
про життя
4693 posts
Не всі до зустрічі охочі з нами – Симпатії бувають не взаємні! Думки людей ми вловлюєм серцями, Тому є люди серцю неприємні!
Сегодня снова, как вчера! За плечи схватит суета… Хотелось добротой объять, Но боль в груди мне не унять Устал… и нет последних сил… Смотреть вперёд? Удар срубил! С годами, становлюсь слабей… Послал бы всё… Но тут мудрей! Узнал я Жизнь, в ней маета Качает маятник… Судьба! Добавить доброты! Пустяк! Она […]
Осінній лист прошелестів І на долоні білі впав… І я спитать її не смів Причину, хто між нами став! Чи красень він, чи багатій, А, може, чистая душа? По її усмішці німій Я розумів, що це – межа! І плакав я, і стигла кров, І яструбом ширяв між […]
З високої гори одна небога Насмілилась звернутися до Бога: – Чому у сім’ях діти наркомани, І до дівочої цноти нема пошани? Чому на світі все так занепало, П’яниць, грабіжників і шахраїв чимало? Чому при владі люди жалюгідні, Чиновники й політики негідні? Мов грім, з Небес глаголи пролунали: – […]
Хоч ти аристократ, гламурний красень – Це тільки зовнішні і незначні відтінки! Любов не терпить будь-яких пояснень! Любов, насамперед, – це твої вчинки!
Бажаю вам неосужденно Причаститись, Щоб, мов сади, пашіли ваші лиця, Щоб очі сяяли, мов вечорові зорі, Щоб ви усі були живі, були здорові!
Сумління – голос Божий в серці! Як верби себе бачать у озерці, Так дивиться у очі нам сумління, Немов зоря над милим гаєм пізня, Нам промені дарує таємничі… Воно й судитиме нас в потойбіччі!
Голубить вітер чорну орхідею, Сіяє сонце в гронах виноградних… Хто винен перед совістю своєю, Завжди кругом шукає винуватих! Загляне у віконце зірка рання, Спурхне пугач з калинової гілки… Хто істинно приносить покаяння, Той вже не судить ближніх за помилки! Бо за які гріхи кого осудиш – То незабаром […]
Протистояння є усюди, І навіть крихту хліба ділять! Чомусь зазвичай горді люди Гординю в інших ненавидять! І б’ються в шибки, як ті птиці, І завжди винного шукають, Самі себе ті нещасливці Немилосердно обкрадають! Десь перші зорі спалахнули Голівки канни опустили… Якщо б ми гордими не були – За […]
Себе щасливим можна уявити, Та за хвилину цю уяву губиш… Любов – частіше здібність полюбити, А не заслуга тих, кого ти любиш!
Коли вас непокоїть відчуття, Що ви достойні кращого життя, Погляньте на свого взуття сліди – Скільки споганено й нароблено біди! Згадайте, із яких брудних канав Господь вас за волосся витягав, Яку ціну криваву заплатив, До смерті хресної пропащих возлюбив! Та вже не надимайтесь ні над ким – Усе розсіється, немов […]
Літа прошелестіли, промайнули, Та серце приховало незабутнє… У кожного Святого є минуле, А в нерозкаянного грішника -майбутнє! Кого ми нині судимо – не знаєм! Любий лицем в багнище може впасть! Можливо, той від кого не чекаєм, Життя своє за Господа віддасть! Можливо, що ця модниця спесива, Яка сьогодні […]
В кадилі ніжно куриться живиця, Заклякла десь за брамою біда… І сяє всім ікона Всецариця, Із неї Божа Матір вигляда! Іде молебень, всі стоять юрбою, Акафіст возвеличують співці, Невидимо рукою золотою Пречиста тебе гладить по щоці!
Зло в світі не ховає вже личину, Дарує посмішки, мов квіти, бездиханні… По друзям не судіть саму людину – В Іуди були друзі бездоганні!
Вони, всміхаючись, вітали на борту І вже за мить якусь піднялися у небо, А їхні ангели… роняючи сльозу, Їм шепотіли: “Тихо молюся за тебе…” Вони ж всміхалися, бо дома їх всіх ждуть Маленькі діточки, кохані, мама й тато… Злетіли в небо… в свій останній путь… У день святий… Різдвяні в […]
..а небо плаче.. ..небо України плаче.. ..дрібненьким дощиком.. ..ще зранку дріботить.. ..і сльози безупину собі котяться.. ..душа теж плаче.. ..бо в душі болить.. ..і небо сірою скорботою затягнуте.. ..пташки замовкли.. ..сум і вічний біль.. ..і не вгамує її вже ніяка відповідь.. ..ні співчуття.. ..що линуть звідусіль.. ..здається лихо в нашім […]
Бува, що солодко мовчить самотність, Хоч ниють свіжі рани у душі. Обпечені думки, слова про совість Не в моді, й знову за вікном дощі. Бува так хочеться закритися від світу, І просто наковтатись самоти. Гонити все від себе, потай мліти, Мовчати, а в середині все рветься на шматки. […]