«Герої майдану» І знову постріл, падає у ціль Серця хоробрі кулі пробивають Пронизуючи тіло хижа біль Десь там за горизонтом їх чекають… В приціл ворожий бачать ті серця Кати нещадні, звані десь братами Не було це все задумом творця Тіла загублені, завіяні снігами Пропало […]
про життя
4693 posts
К В І Т И Б Е З Г О С П О Д И Н І Сімдесятилітня тітка СЯНЯ саме поралася у своєму барвистому квітнику того теплого літнього ранку. Вона ретельно прополювала бур’янчики, обережно обсапувала кожну рослину. За великими розлогими і пишними кущами лілії королівської, білосніжні квіти якої […]
«Ц В І Т Н А В Е Р Е Т К А» Як тільки-но літечко – літо краснеє надходить, щедро даруючи чарівній матінці – ПРИРОДІ світлі, сонячні, теплі, погожі дні, гарні українські господині (газдині) починають наводити лад у своїх хатах – світлицях. Особливо вони метушаться у кімнатах, прибирають […]
«К О Ж Н А К В І Т К А Ф А Й Н А П О С О Б І», — Казала колись бабка НАТАЛІЯ, дбайливо доглядаючи та акуратно підв’язуючи кожен кущик чорнобривців. – «Ці, май високі (купчаки), треба садити попід хату, а низенькі, набиті (махрові) чорнобривці, треба […]
З А С Н І Ж Е Н А К О В З А Н К А Чарівниця зимонька – зима вбралася у свої білосніжні казкові шати, як справжнісінька снігова королева. Високі дерева нагадували загадкових велетнів із вишуканими візерунками на засніженому гіллі, – як у сніговому зимньому палаці […]
Останній сонця промінь…Ніч…Думки за день прийдешній. За дощами, за снігами залишились роки.Назавжди. …а скільки всього було! Чи шкодувати? Життя не стоїть. Є дні, що біжать, і є, що тягнуться. Все одно – рух. Не можна бути у чомусь впевненими. Як без сумнівів?
Вони не знають вітру,сонця – за вікном. Кімнатні квіти. * * * Розписав небо димом рейсовий літак. Даєш автограф! * * * Кружляє листок, вірить – це перший політ. …І останній. * * * Нам вдалось стати цілим.З двох половинок. Так і живемо. * * * Що губить любов? Є […]
Я в полоні безумства і болю. Моя клітка – пітьма і печаль. Зруйнована… не рвуся на волю, А мучителеві мене не жаль. Моя втіха – металу скрип. Я в твоєму полоні навіки. Моя душа – звіра крик І несуть біль чорні ріки. Я в полоні твоїх очей. І лиш холод […]
Ти холод рук. Ти холод пальців. І серця стук, Розбиває коханців. Ти серця лід. Ти біль від болю. Ти мій магніт. Пусти на волю. Ти все, що є Й тебе немає. Ти все моє. Тебе не вистачає. Ти перший подих, Моє зітхання. Останній дотик. Просте прощання. Ти холод рук. Ти […]
Місяць тихенько зірки порозвішував. Питається : “Як ?” * * * Як сон, проходить перед очима давній день. Перша зустріч. * * * Радісно бути баьком, дідусем,гордо ще бути сином. * * * Стоїть без листя виноград.А я бачу важкенькі грона. * * * Така, як була колись : та ж […]
Солодкий гріх перероста в страждання, Немов у очі хтось дмухнув їдкого… Коли Бог відкладає покарання, Не відкладай свого навернення до Нього!
Немає, щоб любов без мук, Хто був близький, той глибше ранить! Немає розуму у рук – Та є у них кохання пам’ять…
Троянди роси, наче сльози, гублять, Є серед них прекрасна і предивна… Та жінка тільки, яку ніжно люблять, Лиш може буть по справжньому чарівна!
Вітаю, друзі, з Хрещенням Господнім! Нехай у кожнім серці благороднім З Отцем і Сином Дух Святий спочине І древній змій без вороття загине! І сатана уп’ється до нестями, І люд наповнить Православні храми, І Небеса розверзнуться знаменно, І Слава Божа зійде незбагненно!
Молитва – це незриме поєднання Людини з Богом у глибинах серця! Кому нема молитися бажання, Тому ніколи часу не знайдеться! “Ще встигну, – тішить сам себе, наївний,- Ще не дощить за вікнами тривога!”, – І витрачає час дорогоцінний На що завгодно, тільки не на Бога!
Мов коси, за вікном все йдуть і йдуть дощі, І ця рапсодія, здається, безкінечна… Гріх несповіданий – пухлина для душі, Злоякісна, смертельно небезпечна!
Святу росу, божественне пиття, П’є з квітів на світанку пташка рання… Ти можеш сповідатись все життя, Але ні разу не принести покаяння!
Ми свічечку кладем за серцю милих, Є серед них миряни і ченці… Найважливіше поминання для спочилих- Це Проскомідія, так вчать Святі Отці! Коли священик Часточку виймає, Її на Дискос скраєчку кладе, Лице покійного, неначе сонце, сяє, І прощення від Господа гряде!