КРИЛА А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті […]
про життя
4692 posts
Ми всі є для когось причиною болі, Ми всі є для когось причиною щастя! Комусь ти – неначе ланцюг на зап’ястя, А хтось вже без тебе – неначе без долі! Кого ти найперше пригадуєш вранці? Кого ти востаннє вночі пригадаєш? Де той, хто вустами зігрів твої пальці, Кому ти зорею […]
Не знаю, хто ти є і звідки, З яких озер, з якого краю? Але, як лебідь до лебідки, До тебе крила простягаю! Не тішив я свою уяву, ДрімОтно плесо парувало, А серце вже твою появу На нім, як скарб, передчувало…
Без почуттів не пригортайте, Є щось у нАграності враже! Чужі серця не розбивайте, Бо розіб’ють, мов келих, ваше! Ростуть фіалки подорожні, Хтось стежкою замилувався… Не говоріть слова порожні, Бо Словом світ колись почався!
«Життя прожить – не поле перейти… Колись повчала мене мама. Зумій же щастя ти своє знайти, Бо іноді воно – суцільна драма. Зумій же, доню, все знести в житті: Високі злети і низькі падіння. удь завжди вірна ти своїй меті Йдучи до неї, обминай каміння. А як упасти все ж […]
Розвісити душу на горіховім гіллі, Так кепсько буває, та й годі. Тепер же не в моді обличчя зраділі, І люди щасливі не в моді. На серці – як кіт пазурами, І помисли світлі в вигнАнні, І я, як жебрак між світами, Мені так здавалось принаймні. Розвісити душу на […]
Ежедневные дела, Мучат нас все чаще. И рутина принесла, Нам тоски пропащей. Ищем, что бы просто так, Нас развеселило. Не заметили мы как… Лето наступило! Солнце светит, манит море, горы, лес – полей просторы, Снова нас они научат жить, любить и быть чуть лучше. И не злиться понапрасну, […]
Моим ангелам, которые покинули меня слишком рано, как всегда это бывает в жизни – не в то время и не в том месте, и вынудили очень сильно нуждаться в них, особенно по вечерам. Но даже после этого моё теперь уже разбитое сердце любит их самой тёплой и искренней любовью, на […]
Хто горнятко розбив – себе не бий у груди, Що, мов, не ти цю шкоду наробив, Бо в тім і є трагедія Іуди, Що він за гріх прощення не просив! Просіть прощення, діти, за провини У тата й мами і у вчителів. Бог бачить серце кожної дитини, Він Сам дитиною […]
https://youtu.be/PKznWQyrowQ Присвячується Єлисаветі Феодоровні Романовій, яка спочиває в Гефсиманії в Святому Граді Єрусалимі
Його ім`я, твоє ім`я, Такі ви з ним не схожі, Між вами, наче сонце я, А ви, як перехожі. Його люблю, тебе люблю, І серце не вгадає, Ти знаєш всю журбу мою, Та й він про неї знає. Йому скажу, тобі скажу Так палко і шалено, Поставити оту б межу […]
Не буду зайве я оповідати, Хотіла, аби світ упав до ніг, В гримерці від усіх відпочивати, На сцені лише мій веселий сміх. Усюди гарні квіти і портрети, Афіша зазиває глядачів, Присвячують мені вірші поети, Пісні для мене линуть звідусіль. Багатство і скажена популярність, Розбиті мною тисячі сердець, Закоханим начхати на […]
АНГЕЛ Хтось хоче ангелів побачить неодмінно, Але для Бога зайва видима реклама, І я цим Бога не хвилюю безпричинно, Я знаю вірно, що мій Ангел – моя мама!
А ти така, як всі руденькі миші, Хвостом махаєш, робиш віражі, За твої ноги не стрілялися в Парижі, Поети не складатимуть вірші. Ти можеш собі їсти подорожник, Робити маски, наліпити вій, Та в ресторані молодий художник Не намалює на серветці профіль твій. Ти можеш обійти усі салони, Ти можеш собі […]
На сад червоний вечір наповза, У небі тане яструба політ, І пахнуть вишні, мов твої вуста, Щоки торкаються листочки ніжних віт… Всі твої тонкощі і тіні довгих вій В уяві я спроможний малювать, Наш стан закоханості, певно, вже такий, Що нам на відстані можливо розмовлять…
…Прячется до срока будущее где-то в медленно бегущем времени теченьи, видеть не дано нам будущее это в зеркала ночного тусклом отраженьи… Время отвернулось, стало безразличным, годы золотые нам вернуть не сможет, скука наполняет чем-то безграничным, чем-то безнадёжным ныне душу гложет… И порою мнится — смысла нет в надежде, разум подчинится […]
…Куда-то мечтанья мои улетели, и время, казалось, свернулось спиралью, растаяла осень в декабрьской метели, осеннее — в прошлом, размытом печалью… Зима ослепила снегов белизною, покоем наполнила мир бирюзовым, укутав поля и луга тишиною, леса обезжизнив морозом суровым… Сугробы вокруг, всё замёрзло, уснуло, лишь скука, холодного солнца сиянье… В душе, словно […]
…За стеклом лишь туч сырые клочья, ты стоишь у зимнего окна, жизнь твоя — сплошные многоточья, и она тебе, увы, скучна… Мглою смазан дальний край дороги, что была надеждой для души, и полна печали и тревоги темень в этой сумрачной глуши… Стало бесконечным лихолетье, жизнь, как эта улица, пуста, за […]