«Я Вам пишу…» Я Вам пишу, дорогі читачі, Пишу про те, що хочеться сказати. Про сонця літній промінь на плечі, Про вишні, що почали достигати. Про запах трав покошених уранці, Про свіжий смак парного молока. Про Сонечко заплутане в фіранці, Про дивну пісеньку шпака. Я Вам пишу […]
про життя
4692 posts
Самих себе старайтеся пізнати, На всі діла беріть благословіння, Біді лиш радість може протистати, Стражданню – лиш довготерпіння. Того розумним правильно назвати, Хто серце в чистоті своє тримає, І сильним лиш того можна вважати, Хто перш за все себе перемагає!
У вись подивіться на небо безкрає, Там в далині десь ластівка літає. Своїх пташенят вчить вона літати – Так вчить нас жити і рідна мати. Гляньте на поле, де пшениця буяє, Ще трохи і вона золотом засяє. Батько колосок буде зривати, Дітям таємницю життя – розкривати. Загляньте у хату до […]
А квіти моляться, Плекаючи садок… Не всім дано почуть Їх голоси пророчі. Ніч робить Сяючими зорі і жінок, Так важко іноді відвЕсти свої очі!
Лишилось минуле незриме в думках, І перше юнацьке кохання. Короткі ті ночі, на ранок – лихе, Лихе і пусте те прощання. Ті чисті у грудях серця ще тоді, І тисячі мрій на майбутнє. Слова, поцілунки і хвилі прості, Сховалося в днях незабутнє. Ті зорі високі і ніжні уста, Небесний той […]
Такої квітки не викохував ще сад, Як ти, моя прекрасна Україно! Нема ніде таких струнких дівчат, Ніде не пахне так пахуче сіно! Ніде так затишно душа не задріма Під мантією зоряних смарагдів, Але і дурнів теж таких ніде нема, Нема таких гульвіс і казнокрадів!
Не називай свою дитину «Зайчик» – До вжитку слів підхід май обережний, Бо виросте лякливий побігайчик І все життя петлятиме сердешний!.. Сказати слово – це благословити, За кожним словом відповідний дух, І деякі слова, мов ворожбити, Хоч і пестливі начебто на слух!
– Не рви мене! — благала Маргаритка — Бо ти мене, юначе, цим загубиш, Бо стану я звичайна мертва квітка, — І перестану бути тим, що ти так любиш! ЛюбИть — не означає володіти І не росу ранкову пить з лиця, Це Божу істину, юначе, розуміти І милуватись нею […]
Мені тоді було начхати, отак, я знала все-все з книг, – Тих книг, де Молох – не союзник, Такий наснився сон що Авраам ні з яким Богом не бував. Довкола так багато шепотіли темнозубими ротами, Все те було, про мене все, як про дещо “помилкове”, Серп впав із рук, подрав […]
Погожого, весняного дня на малолюдному, високому мості сидів на інвалідному візку не старий, безногий чоловік. Своїми міцними, добре натренованими руками він пензлем щось виводив на папері. Тепле сонце ще не пекло по-літньому, але вже яскраво засліплювало очі. Вдивляючись у височінь неба і за небокрай, чоловік примружившись надів окуляри і продовжив […]
..отрывал.. выдёргивал по пёрышку.. как с ромашки лепестки.. тоски.. ..выживет..не выживет.. по зёрнышку.. ветром усыпляло колоски.. ..мается душа в сомненьи.. мается.. солнце пепелит на вдохе пыль.. как не отсекай.. не забывается.. пусть и сказка.. для души то быль.. буду с губ твоих я соль снимать дыханьем.. нежно увлажняя язычком.. я привычна к соли..ты же […]
Я ніжно дивлюся в твої віконця, Та втішить тебе не маю чим, Я очі замружу до заходу сонця, Щоб його залишИти сяючим! Зустрінуться ті, що розлучені світом З своїми палко любимими! А ти і не знала, що я був вітром Завжди під твоїми крилами!
Наче вишита хустина, З візерунками хатина, Білосніжна, у вишневому вінку. Ясним сонечком зігріта, Теплим дощиком умита, Всього бачила на довгому віку. Повертають, мов лелеки, В хату батьківську здалека Діти, внуки ненадовго у село. Зустрічають батько й мати І запрошують до хати, У якій панує затишок й тепло. У […]
Немає, щоб любов без мук! Хто був близкий – той глибше ранить, Немає розуму у рук, Та є у них кохання пам’ять!
Зірки в дитинстві сяяли ніжніше, Серця очікували вишніх одкровень!.. Одна година для дитини більше, Ніж для старого чоловіка цілий день!
Баба Штефка із Висловиць На ринку казала: – Піп Степан – то «чудотворець», Яких в світі мало! Як почали ми ся зуби по нОчах боліти, Мусіла я, добрі люди, до церкви побігти! Бачу, ходить піп по храму і болящих кадить, ПоперЕду і позаду, ще й борідку гладить. Я стою, як […]
Слова є ліками від болю, І ти словами не марнуй! Що не являється любов`ю, Любов`ю ти не іменуй! «Любов» нам Богом дане слово, Щоб возвеличувать Творця, Благоговійно, світанково, Лілейно, щиро без кінця!
Перед тим, як мені йти до школи, мама запросила до нас жити бабусю Ганну з Сумщини. Бабуся не відмовилася, і я добре пам`ятаю, як вона війшла в нашу сім`ю. сім`ї. Бабуся була ще не стара, бадьора, але за традицією мешканця села, прибула з величезною зеленою дерев`яною валізою, замкнутою залізною скобою, […]