Застигли зорі над кущем троянд… Почуй мої не голосні слова! Міцна моя любов, мов діамант, І ніжна, наче квітка польова! Перед дощем ліс подих тамував, Верба чарівно опускала цвіт… Хто хоч одну людину покохав, Той, несумнівно, покохав весь світ!..
про життя
4692 posts
Ін’єкція, шприц, коса, Забарвлений світ захопив вуста. Пропита пійлом, закрита любов, Загублено питає, миті знов. Тут набагато більше болю, І щастя швидше забирає зброю, Улюблених потворностей, забутий ляскіт, Обдурені серця тобі розкажуть. Про те як падає людське життя, Про те що зараз головне, ім’я, Замите спиртом, обгоріле жаром, […]
На літньому,міському бульварі , Зустрілися дві самотності. Одна-це суцільна трагедія, Сумлінна, своїми талантами бита, Малювала чудово і любові не знала. Інша-розбита жахливішим лихом. Сумує і кружить як хмура лисиця, Завжди позіхає на хмурі зіниці, Любов’ю зігріта, горіла одна. Обидві вони закохались, Не бачили болю й страху, Жили тільки мріями, блукали […]
Запитаю в Неба, чом воно безкрає І чому вражає синь його й блакить… Запитаю в Сонця, чом лиш вдень палає І теплом і світлом тіло пломенить… Місяця спитаю, чом по небу ходить І міняє завжди вигляд свій у снах… Чом навколо нього, зорі хороводять У спіраль сплітають свій Чумацький Шлях… […]
НЕХРИСТ Палкого почуття важке й крихке нидіння Тримає серце ціпко в юдолі склепіння, Що наче вишукане з пекла тихе тління Бездумно поглина життя мого тяжіння… Душа зліта… І справді, то не є видіння: Він – нехрист! Вже здобув у володіння […]
Ти, любий друже, певно чув розмову, Що світ наш починається зі слова, А може з діла – вічне сперечання, Не вір, світ починається з кохання! Великого гарячого, як сонце І в кожне загляда воно віконце, Зігріє всіх і кожного освітить Аби лиш ми навчилися любити. Ти чув, мабуть, що так […]
Я не люблю сложных фраз в поэзии, И недосказанных слов в отношениях. Мне не нравятся люди, без чувства меры, И те, которых ставят в пример нам. Я сочувствую всем , которые не понимают, Им не дано, в чем суть они не знают. Жалею, когда в беде и беспомощны, Просто […]
Є миті, коли ти не можеш комусь брехати. Неправда стоїть, ніби кістка в подертім горлі. Впиваючись голками в руки, серця і п’яти, зумисне чи випадком дивишся в очі чорні, сурмлять у сумлінні скріпачені досі горни, і ти відвикаєш поволі себе втрачати. Довіра до сили магічної ошуканства – як вічний […]
А мысли все о нем И пролетают без внимания Мечты. Гори они огнем. И дни в сплошном тумане. И знать не знаю я, о чем Так извиваюсь, мучусь, каюсь, Как будто душу кто мечом Разрезал. По углам метаюсь. В ушах один и тот же звон. Прощальных слов пропета песня Я […]
Душа твоя невпинно десь блукатиме, Дороги між світами килим стелять. Хтось висікає рисочку між датами, Чумацький Шлях намалював на стелі. Знайома стежка по чужих галактиках Під місяцями вѐсни сповідає… Повернеш на сагу̀ Вселенських равликів, Зупинишся на мить і не згадаєш, Як ніч манила, дах всипався зорями, Минала ніч, […]
Абсурд таится за стеной Абсурд по комнате волной Абсурд. И нечего сказать, И по кусочках жизнь собрать А жизнь моя полна тобой Царицей правит только боль Так много, мало в ней тебя И чувства сердце теребят И в чувствах сердце уже тонет И неизвестностью манит Та глубина и этот омут […]
Дивлюсь, як рання зірка гасне, Ясніє поле в золотій оздобі… Якщо ти здібний бачити прекрасне – Це означає, що прекрасне в тобі!
Від клена тінь спасла мене , Задуха зранку дуже сильна. Яскраве сонце знов пече, Розкидав скрізь свої проміння. Та прохолода принесе, Моєму тілу лиш зізнання. Що вже ніхто нас спасе, Від жару палкого кохання. Зігрій тебе моя любов, І зупини цей час назавжди. Від почуттів палає кров, Відверті […]
На що пішло твоє життя? Спитав я в того пияка, Діставши гроші з гаманця, Що попросив мене подати. -Ну..як…на що…? Я жив… Любив…і працював! І діти в мене були… також. Хотілось всього, мандрував, А потім все набридло якось. Не відчував, я крім огиди, Нічого…але в пияка Спитав я, не подавши […]
Звикла малеча до маминих ручок Не хоче ходити, та все маму муча. Воно вередує, само йти не хоче. У нього червоні заплакані очі. Ти маму, малече, не муч, не проси, Бо мамі не сили тебе понести. Бо ти вже велике і пішки ходи. Закінчуй скоріше свої вереди. По світу нехай […]
Чутлива ніжність в краплях трунку Зриває стрічку з подарунку. Метафоричні сині очі, Та пахощі нарцисів серед ночі. Лоскочуть краплі діамантів, що на тілі, Ми забуваємося, тонемо в ефірі. Болючі рани від помади на щоках, І спазми сковують судини на руках. Немов з води, ти дихаєш крізь сон, Крізь зaборони у […]
пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі, завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?.. у дивній майстерні виліплюють світ брехачі, бредуть поторочі шаленого вітру супроти. а небо таке, ніби випране, чисте гай-гай… і зорі пахтять на весь світ, як достиглі суниці ідеш навмання, а здається, ще крок і вже рай, вже й […]
Я чула шепіт моря й самоти, так схожі с шурхотінням оксамиту… Відлуння щастя мОго, що розбите гуляло, не торкаючись води… Холодна осінь співом про своє… по вітру розправляла жовті крила, та човен наш і досі без вітрила… Це значить, він навряд чи допливе! Бушує кров, занадто мало вен, так, ніби […]