Травневий дивак дощ – Це мовчазний пророк, Що кидає землю гостинну І мандрує на досвітку У пошуках свідків Вічного існування Бородатого музики Часу: Він теж грає на струнах Банджо, що звуть Порожнечею, Що замість серця Має очкастого метелика. Травневий дивак дощ Розчиняється в озері Спокою, Де живуть лускаті русалки – […]
про життя
4683 posts
Не та Європа, ох не та Європа!Коли побачиш кинув хтось сміття,Змішались жовті, чорні, бо ця квочка,Зібрала в купу ді́ток для взірця. Усюди за́пах східного парфуму,Чомусь уже солодкістю гнітить,І раптом чую мову… і нервую,Він ріже матом… тільки ти, німий. Навіщо хижі о́брази я бачу,Лишіть мене прискіпливі думки…Нараз одну розв’язую задачу,В людських […]
Якось у п’ятницю я розкрив Коран і прочитав суру «Люди». Прочитав і мені написалось ось таке: Люди – це вусики таргана Всесвіту, Що біжить порожнечею і шукає мету Свого буття-існування. Серед пітьми, Серед нескінченного невідання. Люди – це фіолетові незабудьки На клумбі кам’яних астероїдів* Нашої дірявої свити-свідомості – Марнотрати тутешніх […]
«Бронзова слухає, сидячи біля помпи пивного барила, втупившись у далечінь. Душа в полоні мрій.» (Джеймс Джойс) Деміург з посмішкою шахового маестро Палить люльку набиту листям авокадо, Читає діалоги Платона щоп’ятниці, Коли скорботи налито по вінця, Коли Місяць оповні зазирає в зіниці Черепа світобудови, викликаючи посмішку Нечемної діви Галактики – зеленовбраної, […]
Доктор Марк Маркус жив самотиною в будинку на березі озера, що здивовано зазирало в Небо. Цей забутий світом і людьми будинок він колись випадково надибав під час своїх завжди несподіваних прогулянок околицями (сосновими лісами і вересовими пустищами) і побачивши оголошення «Продається», одразу зрозумів, що саме тут йому судилося знайти спокій. […]
Сонце – вухастий заєць Малює знаки на жовтій глині, Якої торкались руки людей, Що вдягнені в торішні зимові сни Замість полотняного одягу, Що взуті в личаки лабіринтів, Що плетені з кори хлібного дерева, Яке посадив пастух Таргітай. Діти глеків-клепсидр: Їм жити серед жита та єресі, Серед хаток без вікон і […]
Я прийшов до брами, А там самотній гідальго – На Дон Кіхота зовсім не схожий, Ані трошечки, ані на цяпочку, Без коня й кіраси, але бородатий І сивий як лунь навесні, І старий як світ варварів, Ключі мідні причепив до поясу: Впізнав його ненароком – То сновида Сан Педро. Подивився […]
Друге пришестя Пандори: Назбиралося дерев’яних скриньок, Нема кому відчиняти і зазирати, Що там заховано-поховано, Не цікаво нікому, навіть гетерам, Що там лишилось на дні (А лишилась надія – Останнє болюче нещастя) (А може і не лишилась?) Друзяко Улісс!* На острові Всіх Вітрів Знову раптова вакансія: Нема кому пильнувати** Білих овечок […]
Корабель тисовий тесаний, Вітрила якого пошиті З клаптиків синіх снів: Залатані Небом. Назвав його «Doloroso», А мав би писати «Vigilia» На його боках опуклих І трохи трамвайних – Ніби підступні данайці (Споконвічні жителі міста) Приблудили на берег спокою У пошуках мушлі, Що нагадує глек Діоніса – Піфос кольору жовтневого Сонця, […]
Ми зловили округлу рибу Гарячу, як споконвічний вогонь, Жовту, як глина долини Усіх Таємниць, Сяючу, аж сліпило очі Не тільки нам, Але і шаманам дощу, Що кликали воду з Неба Злого й байдужого До людей-собак. Зловили ту рибу в ятір, Що сплетений з минулого – З його ниток липких, Наче […]
Коваль, якого звали Мигдаль А може Мігель (Родом з Гішпанії – Країни замріяних вершників – Гідальго) Вистукував молотом Веселу мелодію По ковадлу, що знало Адама (Кадмона*), Майстрував підкову Для бородатого Фавна І безбородого пастуха мрій – Кентавра Хроноса**. Я думав, що то замурзана кузня, А то палаццо Гордого кондот’єра-карбонарія, Майстра […]
Вдягнена в сіре руно Збирає у кошик зорі – У кошик темряви. Вдягнена веслярем з «Арго» (Дарував одяг овечий – М’який як світ Без свічада бронзового) Ходить м’яко, нечутно Босоніж (Інколи вдягаючи Мокасини волові – Шиті з шкіри рогатого, Що ховав Місяць на лобом), Ходить-колобродить Світлячковим лісом Вічної ночі. Вдягнена […]
А вітер з ураганомЗібрався воювати,Покривши все туманом,Загрались спекулянти. Лякали, грабували,Бо сили є багато,Гієни та шакали,Вбивали сина, мамо! Кроваве це пришестя,Народи, де єднання?Їм сниться лиш безсмертя,Зарано святкування…
