Не кличе літо осінь гонорливу На свій прощальний творчий бенефіс, Гукає мить у далечінь щасливу, Аби знайти останній компроміс Воно блука по вулицях грайливо, Лоскоче листя ніжно вітерцем, І посмішку дарує жартівливо, Й в минуле йде спокійно мандрівцем. Вже чути кроки осені виразно, А літо домальовує пейзаж, Позують верби трепетно […]
Monthly Archives: Вересень 2018
234 posts
Моє щастя сховалось у посмішці доні, У слові «здоровий» від старшого сина, У сріблі волосся на маминій скроні, Моє щастя – міцна і велика родина. Під вечірню казку засина моє щастя, Коли важко, за руку міцно тримає, І цілує цальці, цілує зап’ястя, Біль з моєї душі забирає. І […]
Ти плачеш?.. Плачеш… Не соромся сліз. Ти вистояв в смертельному бою. Жахи із небуття ти переніс. І ось… Побачив донечку свою. Що нам оті прогнози лікарів? Тримай маленьку ручечку в долоні. Ти Смерть кістляву взяв – і обдурив. Життя – це усмішка малесенької доні. Мовчать жалобою затиснуті уста Чекав […]
«Не мовчи» Не мовчи, коли є що сказати Так буває, що стало запізно Не старайся душі приховати Вона поглядом палить так грізно Цілував ті вуста, потонувши Закохався, бездумний хлопчисько Та напевне, ти зовсім забувся Що та осінь, крадеться так близько Жовтий лист падав сумно додолу Він вкривав ту похмуру алею Хоч померло […]
«Двом рабам» Давай кудись сховаємось від світу? Лиш ти і я, навіщо решта нам? Довіримо своє життя лиш вітру І в океані білим кораблям Давай сховаємось в проміння сонця Що гріє так світанком у вікно Знайшла своєму сну ти охоронця Впустивши в свою душу мов вино І зникнув цілий […]
Я пройду по опалому листю, Поблукаю в батьківськім садку, Очі мами живі й променисті Між гіллям мов зловлю нашвидку. Пригадаю як ненька садила Молоденьке й тонке деревце, Й коли яблуня вперше вродила, Мов світилось від щастя лице. Приторкнуся до кожної гілки, Обійму її стовбур міцний, Й пролунає у звуках сопілки […]
Отцю духовному дай в послух своє серце – І ввійде в твоє серце благодать! І стане воно чистим, як озерце, І образ Божий віддзеркалить гладь… І заглядатимуть у нього білі квіти І віддадуть тобі красу свою, Бо послух – більше посту і молитви І перша заповідь Адамові в Раю! Звиває […]
Склонился сентябрь над веткой рябины, Украдкой лаская знакомую гроздь, А жизнь перед нами – тропинкою длинной, Но каждый всего лишь загадочный гость … Уже за окном голос бабьего лета, Его паутинки, как струны души, Но осень твоя говорит не об этом : «Постой ! – говорит.- Ты спешить не […]
Змарнілий погляд осені – чаклунки Несуть вітри в холодну далечінь, Кохання флірт й багрянця поцілунки Розмиє дощ вночі, мов темну тінь. ЇЇ красу божественно тендітну, Як злодій вкраде дикий буревій, А синь очей замріяно – блакитну Сховає мить в калюжі сніговій. Вона сплакне бурхливим листопадом, Від сліз змокріють липи і […]
Похмурий день в зажурі спочиває, Сонату жовтень пише для дощів. Мовчазно далі ранок огортає, Струснувши шарм з замріяних кущів. Потоки сліз сховає він в калюжі, Красу осінню змиє листопад, В туманах зникнуть оклики байдужі, Й обійме вечір вогником лампад. Осінній смуток в душу заглядає, Шукає краплю сонця і тепла, Ревниво […]
Сповнений натхненням дивним я блукав, Мов юродивий самітник босий, Між багряних й чарівних садів Й бачив, як червоні й стиглі яблука Заплела Радосінь собі в коси В гурті молодих осінніх дів… Щиро і натхненно посміхаючись, Дівчина Радосінь Вереснева Щастям огорнула цілий світ, Але між гіллям дерев ховаючись, Її мама […]
Вже вечір повісив на вікна Фіранки від зайвих очей, Ще мить, і вже сонечко зникне В обіймах одної з ночей. Вже вітер заснув у травичці, І хвилі вляглися на дні, Лиш книга на верхній поличці Стрибнула у руки мені. Щоб в хату сонька погукати, Подушка щоб м’ягка […]
Стояли, мов діди, старі будинки, Мов з капелюхів, капало зі стріх… Не вказуйте нікому на помИлки, Коли не знаєте, як виправити їх!
На балконе Осень притаилась. В белоснежной паутинке затаясь. Робко мне в окошко постучалась. Словно бы спугнуть меня боясь. Плащ её слегка намок и был потрёпан. Ветром,что бедняжку не жалел. С ней он был на “ты”, Гуляка -ветер. В проявлениях к подружке, Был он смел. Я впустила Осень, Фен ей предложила. […]
А куда же без романтики? Без неё не интересно! Будет скучной,серой жизнь, Как еда без соли – пресной… Без любви умрут надежды, Без любви цветы завянут. Без любви и друг сердечный, Может быть тобой обманут…
Оставь,к чему теперь упрёки. Кто прав из нас,кто виноват. Рассудит время и расставит точки. Кого на плаху,а кому vivat. Слезу смахну,жизнь- это не игрушки. Победа достаётся лишь в бою. И потому готовлюсь к битве. Свой меч из ножен к бою достаю.
Мольберт…краской синей я рисую. Осень с листопадом танцует. Небрежно выводит кисть картину маслом. Котёнка играющегося с клубком…