Авторська пісня Я по місту іду, всюди бачу біду: У людей очі злі, наче вікна, скляні, Може, вітер гіркий, може, час не такий, Може, в зо́рях вина, може, просто війна. Та причина не в тім, як здається усім. Похололи серця́, бо початок кінця, Хмарочоси ростуть, храми менші стають, Шаленіє народ:«Дайте […]
Yearly Archives: 2018
1923 posts
Я завещанье мамино нашла Спустя три года после смерти мамы. Глотая слезы, я его прочла, Как будто с того света телеграмму. Ты, дочка, вспомни все уроки те, Каким по жизни я тебя учила, Старайся жить сейчас, не в суете, Иначе суета станет не милой. Дай, до́ча, обещанье сделать так, Как […]
Зустріла жінку сиву при дорозі А на щоці її застили сльози, Сльоза, що біллю серце пропалила, Непрошеною видерлась і вмить застигла. Маленька постать, та велика дума… Завмерла зелень у очах – озера суму. Що за свій вік побачила, почула? Яких висот, яких багатств здобула? Одне багатство в неї – три […]
Сонливая и грустная усталость. Спит до весны озябшая Земля. Морозными следами прячет радость, В снегу бросает снежки детвора. Ветер у неба снова солнца просит И грустно воет или же поет. А на полях легла густая проседь, Река хрустальным хладом отдает, Стоят леса, пленят вуалью снега И ваши чувства поглощает мгла, […]
Коли біль роздирає і вдень і вночі, Коли крає образа чи розпач кричи. Кричи. Не стогни від образи, не скигль, не мовчи, Не ховай сльози розпачі, просто кричи. Кричи. І весь всесвіт почує як серце щимить, Роздирає нутро і душа як болить. Кричи. За всих тих, хто не зміг чи […]
Паперовий журавель Марить небом наче птах, Білі крила – корабель Тільки іграшка в руках Синє небо у вікні Крихта, промінь у очах, Крила сили уві сні, Білі мрії – зранку крах Не злетіти журавлю, Марить холодом зими, Заметілі кораблю, То свій шлях згубили ми Дочекатися весни. Чи свобода журавлю? Помах […]
Зовсім недавно в неї на долоні з’явилася нова родимка. Прямісінько на мізинці. То була одна із десятків пігментних плям, що сузір’ями вкривали її молочну шкіру – з ніг до голови. Вони ланцюжками тягнулися вгору по руках, закінчувалися десь на лопатках і продовжувалися вниз по ногах аж до самісіньких п’яток. Вони […]
Чому ти мене не хочеш? Чому проганяєш геть? Не дивишся в мої очі, мовчиш, мов пророчиш смерть. Чому ти тікаєш знову, світанком, на схилі дня, Гірка така твоя мова і правда твоя — брехня. Чому ти себе руйнуєш, відвадити хочеш так? Тримала мене, ревнуєш, не хочеш давати знак, Кричиш, що […]
у мапу місяця кидаю ножа – у кратер, як в мішень. десь оселюся там, гадаю, прозорим привидом мишей. мисливцем тихим, хижим блазнем у чорній темряві глухій я полюватиму щоразу на тих тварюк в пітьмі лихій. от тільки ножик не вгрузає – плиском лягає дзвінко в грунт. озветься галасом навзаєм… цей […]
Ще вчора тут точився бій, Гарчав до ранку кулемет, Чи залишився хтось живий? Жене лахміття від газет Співучий український вітер, І чорний шрифт великих літер Рече про ненависть і смерть! Наповнена до краю вщерть Густою кров`ю сонця Чаша, Мов сила таємнича, вража, ЇЇ над степом підніма Лита, невидима рука. Ти […]
«Аксіоми» Ти поруч? Ні десь в сутінках зими Далеко так, де люто холод рве на шмаття Ми спокій свій згубили, не знайшли Так добре було нам, та ні це все лише прокляття І непохитно боляче, лукавить новий день своїм теплом Та ніч розставить всі крапки, і коми Життя бурхливо взяло […]
*Як мало людині” Як мало людині, потрібно для щастя Шматочок лиш неба, ось там за віконцем Зустріти щасливий, усміхнений ранок Й на мить лиш дістати, рукою до сонця Ти поруч смієшся, така безтурботна Й не віриш що завтра, настане війна Й початком лиш буде, небесна та сотня Коли підкрадеться, […]
Пролог Держава наша – спільний дім, Всім має житись затишно у нім. Прибрать оселю – справа мов проста, Та потребує досвіду вона. Моїх героїв хай навчить життя, Щоб обновить житло – збереться разом вся сім я. Так хай щастить у починанні цім, Аби жилося затишно усім. Зайчисько сірий років сім […]
«Безцінні почуття» Про що ти мислиш, жінко незвичайна? Хоч ще мала, та глибина в душі Чарує твоя дикість неохайна Для тебе ллються з під пера вірші Про що ти бачиш сни, там десь над ранок? Своїх фантазій диких почуттів Коли кінця, вже добігає той світанок Наповнений блідих вогнів Про що душа твоя тремтить […]
Ты рушишь меня изнутри… Проводишь скальпелем под кожей. В душу мне не смотри, Я не стану на тебя похожей. Ты режешь меня на кусочки, Уничтожаешь, как светом ночь. Никак не поставишь все точки. Никак не уйдёшь прочь. Ты водишь по венам иголками, Пуская в кровь горький яд. Мы стали просто […]
*Романтик” Хтось скаже я поет, ні я романтик Літаю між галактик, і зірок Я бачу в людях те, що іншим не під силу А інколи, до прірви мені крок Сьогодні я смішний, завтра сумую Душа в поета чиста мов сльоза А інколи мов попіл вона хмура […]
Різдвяний шум, гірлянди і вінки, Бали під шелестіння целофану Нагадують диковинну савану Із левом, королевою і фавном, А смисл підчас не згаданий ніким. Не перший сніг нападав і розтав. Я жду на Боговтіленого Тебе, І свято ще не виродилось в требу, Обкладений пергаментами ребе Чекає теж на власного Христа. Твоє […]
Присвячується фільму «Виноваты звезды» Кохання й смерть, вони так близькі Сьогодні ми живемо, завтра нас не стане Для чого ж жили, ми тоді? Й нехай, це вже нікого не цікаве Любиш веселку? Люби й дощ І не важливо, він такий холодний Життя таке коротке, ну і що ж? Зате […]