Моя п`ятнадцята зима… Чого чекати, милая, від тебе ? Що прилетиш до мене крадькома , Поселишся у душу не веселу. Моя п`ятнадцята зима… В душі: війна, протистояння. Лети до мене , серденько , сама, Щоб я відчув жагу твого кохання. Моя п`ятнадцята зима… Моя коханка… І моя кохана
Daily Archives: 05.02.2019
39 posts
Не бережемо людей, і часом ображаєм, Словами-кулями прострілюєм серця. А потім пізно, дуже пізно відчуваєм, Що й не бува дорожчого лиця. А ви ідете десь туди, Звідки з собою нас вже не гукнете, І не прийдете до любимої ріки. За руку ніжно-ніжно не візьмете. Часом так легко образити людину, І […]
Ти знаєш, так хочеться тобі сказати, Про те, що не дає ночами спати. Про біль який таїться тихо в серці, І душу змушує чимдуж ридати. Ти знаєш, так хочеться тобі сказати, Про ті думки що будять нас ночами. Так хочеться на допомогу звати, Але мій крик не чути за […]
Я зітру всі кордони між нами І пройду кілометри доріг , Щоб увічнитись в погляді з Вами, Щоб почути весняний Ваш сміх. Всі сніги розтоплю на планеті І дістанусь небесних зірок. Їх вплету між словами в сонеті. Піднесу Вам лавровий вінок. І у сонячнім вальсі сплетемось У п’янких ароматах весни. […]
Навчившись пробачати- ти живеш, Забувши всі образи- ти літаєш. Когось з собою по житті ведеш, Від когось своє серце закриваєш. Чекаєш на весну- сади цвітуть, Приходить осінь- листя обпадає. Роки несамовито далі йдуть, Ніхто не знає що його чекає. Як цвіт черешні нас життя п”янить, Кохаємо, втрачаємо чи плачем. Наше […]
Як бувають ромашки у літі, А з ліричних рядочків- сонет. Я не знаю хто вигадав в світі, Що буває людина-поет. А в поета в думках арсенал, Різних здогадок, тайн і фантазій, І кружляє в словах карнавал, Неймовірних для світу оказій. Серед барв кольорів, серед квітів, Відчайдушний до болю естет. Я […]
Заросте стежка – і не знайдеш волі, Упаде мережка на чужому полі, Та, яку ночами вишивала мати… Комусь треба жити, а тобі? Вмирати? Заросте стежка – проклади дорогу. Щиро, мов уперше звернися до Бога. Не смій, не здавайся… духом вмій злітати! Доля невідома і краще не знати… 03.02.2019
Розкажу вам люди, що таке кохання. Це не просто слово. Вірите чи ні? Це коли із вами з вечора до рання Є одна людина наяву і в сні. Що таке кохання? Це в обіймах руки, Це коли два серця б’ються в унісон. Хоч кохання має близькості й розлуки, Наче скло […]
Коли я плакала – вона страждала, Відчувала серця стук та біль. Коли раділа – обіймала. Душею линула у рій. Коли зневірилась – підняла, Мене мов ангел з-під землі. Золоті слова мені сказала: ,,Не тануть хай крила у вогні!” Закарбувала в серці, зберегла немов молитву, Сказане слово, цінну пораду. Вміла виграти […]
Загадати б бажання, Повірити в диво Хтось загадує кохання, Хтось мріє мрійливо. Дехто достатку бажає, Інші – талантів, Хто вдосталь має, Не вистачає хіба що пуантів! Комусь мариться автівка, Іншим – “долляри” Комусь сниться готівка, Іншим – Канари! Мрії у кожного різні, яскраві, А комусь і цього замало! Є мрії […]
Чи маєш ти право, людино, скаржитися на життя? Ти подивися на світ очима дитини! Думки хай погані линуть в небуття! Чи маєш ти право, людино, бажати більшого, ніж дав тобі Творець? Нарікання хай вдалеч полинуть! Він один має бути взірець! Чи маєш ти право, людино, опуститися низько і руки? Коли […]
Плаче небо ще з ночі рясними дощами, На столі в тебе вкотре схолонув мій чай. Ніби кішка-пробігла розлука між нами. Як без тебе тепер я? Прошу, не питай… Знаєш, сонце без тебе горить та не гріє, І обійми твої замінили вітри. Знову день промайнув і уже вечоріє, Ти не плач […]
1 Якщо в косметичці у дівчини лежить чорна губна помада це перші дзвіночки, які кажуть, що щось тут не те, а якщо у тій же косметичці спостерігається лише чорна помада – це клініка, – так думають прості середньостатистичні люди з міцними та непохитними ідеалами життя, які їм нав’язали батьки, а […]
..а туманы съедают снега.. ..мжичет воздух и пахнет весной.. ..вновь вдали чернеют берега.. ..ну такой вот февраль..такой.. ..хитрый малый..отбросил снега.. ..погонял облака..солнце вынул.. ..задышала под землей трын-трава.. ..”да неужто пора??”..время сдвинул.. ..тихо-тихо!!..всем сидеть..не бежать.. ..это так..низкий старт..подготовка.. ..ещё пару сот быстрых лопат.. ..не прошла ведь за зря тренировка.. ..ещё будет […]
Тобою я живу й тобою марю , Як марить літняя земля дощем. Тебе люблю, як небо любить хмару, Горю тобою, наче сонце днем. Я скучив за тобою серед ночі, Як сумно зорям в місячній імлі. Тобі в коханні признавався в очі, Коли босоніж бігли по землі… А зараз ми розлучені […]
Сніжить під лютневі колеса порепаний присмуток, і бризки лоскочуть моє оцинковане пузо, зітхає турбіна від гірко-солоного присмаку, і стогне педаль, як нервове тягло попід грузом. Роз’ятрений вітер ворожить віршовані писанки, а клімат-контроль надиктовує в’ялену прозу. Вітри, певно, марять. Не час. Не трапунок для фентезі. Куди її тягне у цю снігову […]
Нічого зайвого, нічник, свіча, долоні І долітає музика із потаємних стін. Зайшов й надовго залишився у полоні, Спостерігаєш, як стікає парафін. Тіло шовкове, пахне шоколадом. Повільні рухи затамовують буття. Усі думки й проблеми зорепадом Кудись летять з буденного життя. Повний релакс, свобода, воля, мрія. І вдих, і видих ти вже […]
Привіт, щирі друзі, привіт ! В житті ще бувають свята ! Ми тут через скільки літ… Ви – поряд, і я – багата ! Штовхалися на перонах, Летіли, спішили, йшли… Томилися в телефонах, На фото старих жили. В далекім барвистім краї Лишилися дні погідні… І зморшок нахабні зграї Знаходять обличчя […]