Драбинка в небо. Невеличка історія з дитинства… Це невеличка історія про 8-річну дівчинку-мрійницю та одну з її пригод. Соня жила у невеличкому селі Лісовому.Її хатина стояла у великому розкішному садку,де восени пахло пожовклим листям і яблучками,а навесні молодими бруньками,за городом протікала річка Бистровода.Соня любила гуляти по берегам річки,любила слухати спів […]
Daily Archives: 26.04.2020
47 posts
Одного разу Бобик запитав у своєї мами: -Матусю,чому усі:і люди,і тварини,навіть дерева старіють? Мама відповіла своєму допитливому синочку: -Тому, що так заведено матінкою-природою ще дуже-дуже давно… Бобик задумливо подивився на маму. -Але я не хочу старіти,я не хочу навіть дорослішати.Бути дорослим-значить стати вічно комусь чимось зобов’язаним,ти вічно мусиш кудись бігти,їхати,поспішати…А […]
Твір.який я писала на конкурсі ім.П.Г.Тичини “Яблуневоцвіття” У чарівній країні,де завжди цвіли дерева,а особливо яблуні,жили двоє закоханих-Анничка та Миколка,які любили гуляти в саду.Там чувся спів соловейка,щебетали ластівки і пахло яблуневим цвітом.Вони ділилися своїми думками,переживаннями та цікавими новинами…Їм було добре разом. Та якось одного дня в сусідньому місті трапилося лихо,і […]
Майбутнє мого села (міста) залежить від мене… Ми не задумувалися над тим,яке буде наше майбутнє,а особливо майбутнє нашого села.Я розумію,що й справді воно залежить від нас усіх,воно залежить і від мене.В наш час люди нічого не цінують,не слідкують за чистотою і порядком свого села.Як то кажуть “Моя хата з краю-я […]
Ех,здоров’я мала забагато (Тепер…слаба стала Сіма), Не те,що нинішні дівчата- Виной ЧАЕС і”Фукусіма”!
Кохання з дружби міцної розпочнеться, І наше майбутнє назавжди зімкнеться. З дружби, щоб краще про все знати І навчитись один одного відчувати. Разом мріятимемо про будинок, Я буду знати, що любиш на сніданок. А ти, що можу грубо щось сказати, Але кожну нічку, буду ніжно обіймати. Будеш кохати мене таку […]
Мені мало потрібно для щастя.. Проснутися о 9 від розмови батьків, Які сперечаються хто буде сніданок робити. На столі моя каву пахуча, без вершків І тато вмовляє карти зіграти. Люблю у кімнаті просинатися першою, Збиратися на навчання під улюблену музику, Спати 3 годинки, але бути бадьорою, Іноді, навіть, подобається слухати […]
Де цвiт вишневий пахне медом, Де сонце ще теплiше грiэ, Де тиша накриваэ плечi пледом I вiтер юностi моэĩ вiэ… Там ходить сон коло вiкон А мiсяць казочки шепоче, Любовi й нiжностi закон, Тихенько котиком муркоче… Там мама й тато,там моэ дитинство : Бабуся знову пирiжки спекла, Сестричка […]
-Ну,будь ласка,татку (Доця стала просити), Дай мені грошенятка (В зоопарк сходити)!.. Не треба скупитись (Порадуй же Лєру)!; Я хотіла подивитись На чорну пантеру… -Ось…лупу(!)тримай, І будь же проворна;- Нашу кицьку піймай (Вона також чорна)!..
-Хто такий цей”культурист” (Почув питання я від Шури), Може,це-ввічливий турист? -Ні.Працівник культури(!)…
Нічого кращого немає, Як ця природа в ріднім краї! Ці гори, квіти і лани- Це все прекрасне до зими, Але гарнішого немає, Як ліс зимою в ріднім краї, Покриті снігом ялинки, Немов заснули навіки, Стоять, і кронами хитають, Здається це тебе вітають Оці красиві їх гілки. Повітря чисте ти вдихаєш- […]
. . ПОЛУМ’ЯМ ЧЕРВОНИМ ТЮЛЬПАНИ РОЗЦВІЛИ… . .Яскравим полум’ям червоних ТЮЛЬПАНІВ укривається вся заквітчана площа біля пам’ятника воїнам – визволителям перед кінотеатром “ДОН” щороку, як тільки наближаються травневі дні. . .Дивишся – милуєшся цією чарівною красою і, здається, очей не відірвати. Великі червоні квіти насиченим перламутровим […]
-Ой,подруго моя Міла, Розкажи мені про себе: Ти…серйозно захворіла (Лікар йшов від тебе)?.. -А до тебе заходив комбат (Міла миттю розійшлася); Але ж я…не б’ю в набат(!), Що…війна розпочалася?!.
Якщо можеш – пиши, хоч трішки. Двійко слів: як живеш і дата, І листи відправляй хоч пішки, хоч на хвилі морській горбатій, черепахою, вітром, возом, хоч би натяком, хоч луною, Бо інакше я втрачу розум, стану деревом чи стіною, самоти переп’юся лишку, до мовчання піду на страту… Якщо можеш – […]
І там, де тихо падає роса, І там, де танці водять заметілі, Чомусь я й досі вірю в чудеса Світанків із відтінком кошенілі. У чисте сяйво місячного бра, У натяки далекого Едему, Я вірю навіть у буття добра, Хоча його знайти тепер проблема.