Причаївся оксамитний серпень Кошеням у тихому саду. Як метелик в бурштиновім перстні, Застигає літо у меду. Запиває вечір чорним чаєм Золотавий яблучний пиріг І у гості осінь вже чекає, Літні сни складає на поріг. У саду під ніжний шепіт листя Засинає літо в гамаку… І стоїть в барвистому намисті Осінь, […]
Daily Archives: 31.08.2020
77 posts
Катя п’є каву з лимоном. Не чай Катя ніколи не дивиться в очі. Вона не вперше когось проводжає. Та вперше цього справді не хоче. Катя сильна, стискає руку в кулак, прорізаючи нігтями собі долоню. Не розуміє жодну із своїх душевних ознак. Він не перший, та чомусь так холодно стало […]
Такі вони – сумління мого хвилі!.. Легкі, мов пух… Прозорі, мовби скло… З обіду – саркастичні, з ночі – милі… У римах – місто, в пошуках – село… Шкребуть, як кіт, ту душу, що від Бога!.. І псом безхатнім серце стережуть… В добрі – стежина, в сумнівах – дорога, і […]
Все наповнилось сенсом. І нехай вигаданим мною – прекрасним. Ніби щастя й не гасло. Ніби ось-ось прокинусь. Будь ласка, Мрія, молю, лиш далі збувайся. Мені б вічно наяву таке снилось. Мені б в очі дивитись далі, а краще крізь. Мені б торкатись думками спогадів наших. Жодних сліз. Моє майже […]
Буду танцевать! 1 Я позабуду, Грустить не буду, Не буду, знаю точно, по тебе страдать. Зашью все раны, Златом, шелками, Себя открою миру и начну мечтать. припев: Печаль и горе Вступили в сговор, Но им меня с тоской унылой в плен не взять. Не праздник – знаю, Я не скучаю, […]
Це не мурахи по шкірі, Бо від їхніх слідів я стікаю кров’ю. Не комахи, а справжнісінькі звірі Пересуваються тими ж ранами знову. Червона рідина, що в мені закипає, Каплями опікаючи моє тіло, Виступаючи, секунда… і вмить замерзає, Ніби замасковує старі слідо-діри Ти біля як морфій дієш на мене. […]
На старому горищі Серед мотлоху і порохів, Загубилось найкраще- Історії давніх років. Серед книг перечитаних, З пожовтілих сторінок, Виглядають розгублено, Сухий глід, ще й барвінок. Ковдра сіра й пошарпана, Кольори пам’ятає свої. Календар, сторінки відірвані, Ще фіксує щасливі дні. Пам’ятає горище звуки, Сміх і радість різдвяних свят, Як збиралися діти […]
Горизонт Мой взор направленный туда, Где солнце светит высоко. Где в небе синем облака Плывут за горизонт Пока В туманной дымке не возникнет, В священной памяти тая Тот взор, в тиши моей безмолвной. Любить не перестану я свободу вечную Храня воспоминания в душе. Покуда шлёт лучи звезда, И мне не […]
Коли нарешті охолоне повітря Розпечене градами, смутком, і невимовним болем, Позбираю в жменю всі миті, Сповнені горем, і жбурну їх в море. Коли соняхи чорні від любові заквітнуть, І земля не кров’ю вмиється, а дощем, Я нарешті до галасу міста великого звикну, І попрошу у Всесвіту,- Давай ще. І коли […]
” ТРИ ВЕСЕЛІ ГНОМИ” В одному казковому лісі колись дуже давно жили три веселі гномики. Одного звали Дзвіночок, він любив носити різнокольорові дзвіночки. Другого звали Кульбаба, він бігав так немов літав над над землею. А третього звали Пальчик, тому що він був найменьшим. Гномів в лісі знали всі звірі, жучки […]
Кілометри кричали звуками, Ми образи ловили, як вудками. Та чи треба були нам рупори, Гордість… А ми, як у ступорі. Сантиметри між нами вічності, Живемо, як на прив’язі в вірності. А чи треба тобі? Приречена… Бо ж любов’ю твоєю обпечена… ©Ален Ветc
А жизнь проходит, Оставляя за спиной Тех, что случайно К нам заходили в гости. Лишь самые родные, Кого не спутаешь с толпой, В грозу и непогоду Нам станут ярким светом. А ты их береги. Таких один из сотни. С такими смело в горы Иль через океан. Лишь самых настоящих Нам […]
Ні! Не скажу останнє: ” Прощавай!” Бо буде завтра й післязавтра буде! Ти істину одну запам’ятай: Любов завжди в тобі, вона – усюди!
Мені тебе не вистача. І в білі дні, і в ночі темні, і в рухах хворого плеча, і в світлі променів таємних… Без тебе знову пазю гав. І наодинці, і на площі в юрбі затюканих роззяв, що марять стриманістю прощі… В тобі одній цілезний світ. І для невдах, і для […]
Кожен крок – то крок до страти. Кожен видих – краплі з лоз. Кожен другий – клон Пілата. Кожен третій – сам Христос. Кожна мить – звичайна вічність. Кожне серце – просто сон. В кожній долі -хаотичність. В кожній ніжності – прокльон. В кожній темряві – початок. В кожнім сенсі […]
Комусь би й хтів, собі – навряд! Лютневе стало не лютневим. Ходив вперед, прийшов назад – то й що?.. Миттєвому – forever??? Чи Ти?.. Чи я?.. Чи, може, хтось?.. Чи є різниця між звичайним, що світом втрати збереглось в проханні легкого unchain(у)… Ти – тільки мить, а я – життя!.. […]
Не зливою, ні! Не дощем і не снігом. Не теплим повітрям з кенійських саван… Я вмиюся звичним обставинним збігом, з якого напишеться легкий роман. Пейзажі, сюжети, герої і муки – це все перетворить тремтіння душі на шанс відвернути безвихідь розпуки, пірнувши на тридцять століть у вірші. І хай вже не […]
Погляд задумливий бузкових хризантем Туди спрямований, де сонячний серпанок Гойдався над землею і дощем Сипався у трави великий збанок, Сріблом наповнений холодної роси, Неначе в купелі у ньому тії квіти, Вітрець легенько пестив пелюстки, То як же хризантемам не радіти Погожим дням і сонечку й теплу Та насолоджуватись ними до […]