Я не хочу вмирати… Врятуй мене, рідна! Навколо вже відспівані ксьондзом з попами лежать вояки, і за ними пильнує потріпана і сивочола, квола бабця з косою, що пошепки лічить роки. Я не хочу вмирати!.. Зроби щось, кохана! Благаю… Там, удома, ніхто не казав, що звичайна війна – то широка стежина […]
Daily Archives: 31.08.2020
77 posts
Вже майже п’ятдесят, і вбивча хвиля віку змиває почуттів минулих береги, якими сивий Б-г притримав чоловіка, що сплутав день і ніч від дикої нудьги на ламаній межі безладдя і Едему. В повітрі причаївсь зорі нової схід, а я дивлюся знов на викреслену схему з етапами буття дитина-дядько-дід і плачу від […]
До вересня два тижні… Я крокую бруківкою по Лисенка. Вітри з далеких нині споминів вирують, немов фанати подиху, як гри у п’ять сторін трикутника. На скронях сріблястим пасмом відповідь років, що заховались в сонячному лоні, з якого – все: і музика, і спів, і той, хто знав, що страчувати варто […]
⁸Душевний біль – тяжка душевна втома, Відсутні ліки,- в допомогу час. Переживеш?.. Лиш треба так, жартома, Щоб легше було жити повсякчас. Фізичний біль з душевним не зрівняти: Лиш відпочив,- і сили прибуло. З душевним інше й треба пам’ятати, Що лиш тепло зігріє душу, лиш тепло…
І зовсім я не розумію це життя: Одне працює тяжко без упину, – Нема нічого – щирі співчуття. А інше тягне з роботяги, що гне спину… Одне добром наділить всіх і вся, Натомість злом йому віддячить кожен. А інший зла накоїть аж за край,- І руки розведуть усі :”О, Боже!” […]
lilohehka Ти,певно,згориш на кострі. Не зараз звичайно,а потім. Не треба,ти чуєш,мене не бери! Я вже на кострі,на твого так схожім. Ти,певно,обпалиш і крила свої. Не думаєш так! Так буде,побачиш. Не треба,ти чуєш,мене не бери! Свої обпалила,цього ти не бачиш? Ти,певно,жариною в ніч догориш. Це буде колись,не зараз,та буде. Ти знаєш,з […]
lilohehka Дуже довго кровоточить рана… Біль тупий і не має вже сил… О якби ж я раніше все знала Не зламав би тоді ти дух мій. Не стискалося б серце від жалю, Від даремно втрачених днів. Я , напевно,крапку поставлю, Якщо ти це зробить не зумів. Не блукатиме десь в […]
Днів без тебе завжди буде більше, ніж з тобою, Я помалу звикаю до цієї думки і факту. Наразі я маю тісне знайомство з журбою, Можливо скоро дійде до статевого акту. Днів без тебе, пустих, як іржава дійниця, Буде безліч, навіть не братимусь рахувати. Я згадую твої очі, зокрема зіниці, Поки […]
lilohehka Твоє мовчання може вбити. Притиснути до стінки незворушно. Ще вчора ти любив – та цієї миті Поводишся доволі малодушно. Твоє мовчання не дає ілюзій Ні крапельки надії на прощення. Ще вчора ми були більше ніж друзі. Сьогодні – я не муза для твого натхнення. Твоє мовчання виїдає душу. Поволі,поступово,день […]
Не одягай на себе затісних людей. Щоб потім не вмирати від задухи. Не приміряй чужих занедбаних сердець, Щоб не пішло по швам від зайвої напруги. Бувають ті – що надягли стискаючий корсет . Повчально-показовий, з чужих прописних правил. І показово все у них: – білети на балет…вечеря дієтична Гарна […]
Пуста та вічність… Зорі… рай… майбутнє… Ну що за хрінь?! Реальність підсипа мені у каву висушених трутнів, щоб бідна доля, темна і сліпа, не прокидалась зранку від гудіння дурного світу. Там ось, за вікном, усім до дупи сором і сумління, якщо за них не платять. Я, мов гном, туди-сюди крокую […]
Знайти? Знайду. Побачити? Побачу. Торкнутись небом? Звісно, я торкнусь. І світ цілий від радощів заплаче, коли я знов до Тебе повернусь і розповім про вигадані гори на тлі вночі мальованих пустель, що підпирають снів невіщих море, де заблукав мій мрійник-корабель. Скажу про дні, що душу написали чорнилом з крові предків. […]
Занадто Я боюся бути занадто, Занадто чемною, сором’язливою. Я не хочу бути для тебе Ніжною та невразливою. Я боюся бути занадто Занадто доброю та незвичайною Я не хочу бути для тебе Простою, як лялька. Звичайною. Я боюся бути занадто Занадто в тебе закохана Я не хочу стати для […]
Ведьма и Кот сидели на подоконнике. Ведьма пила заварной кофе без сахара, а Кот нежился на солнышке. – Спугнула опять. Надо было промолчать о возрасте или о росте? – А что ты хотела, мальчику 35, – лениво протянул Кот. – 37. – Ладно, 37. А тебе за 40. Ты хоть […]
Ведьма и Кот сидели на крыше. Кофе уже остыл. Вечер плавно перетек в ночь. – И что ты этим добилась?- спросил Кот. – Понимаешь, если человек не твой, любое волшебство бессильно. Ты можешь сто раз биться, и всё зря. – Но ты же ведьма. Нахрена тогда нужна твоя интуиция? Ты […]
An August evening slowly fades away, The air is fresh and smooth, the fields are ripe, Their beauty is immense, catches the eye, The spikes of wheat just flow all day. The quiet sadness sits on shoulders now, The summer opened road to a new autumn, And August goes away […]
Княжа осінь злітає над містом, Рветься дзвін у собору з грудей. Вибиває копитами іскри кінь рудий із багряних алей. Ллється дощ з куполів золотавих, Жовте листя на ликах ікон… Осінь в місто ордою ввірвалась, І охоплює стіни вогонь. Диких коней шалена гонитва, Свище вітер в порожнім гнізді. А верба, мов […]
Крізь запилені вікна вагона міст чужих мерехтливі вогні Провідниця знервовано-сонна шлях далекий ворожить мені. Чарівний чоловічок-купейний Посміхнеться й кивне – просто так. Мабуть все-таки було не треба Доливати у каву коньяк. Вітер мандрів зриває кашкети І лякає вокзальних птахів. А колеса, немов кастаньєти В тон фламенко лунких поїздів. Свій краєчок […]