Жити сьогоднішнім днем… Чому би й ні? Сьогодні один мій знайомий сказав, що саме так хоче провести своє життя. Навіщо переживати за майбутнє, яке може й не настати? А насолоджуватися кожною хвилиною життя, кайфувати та пробувати щось нове – ось це зовсім інша справа. Частково я з ним погоджуюся, адже […]
Daily Archives: 07.10.2020
48 posts
Чекаю я на осінь цілий рік, Щоб, загорнувшись затишно у шалик, Пройти сплетінням дощових доріг Й збирати спокій – за кришталиком кришталик. Я напуваю спокоєм себе, Змішавши в келиху вогняне листя, Похмуре небо, яблуко рябе І прохолодне сонячне намисто. Волоссю я додам каштанів блиск І причешу його шаленим […]
Огнем в душе пылает Всё то, чем жил, судьбу благодаря, но не сумел сберечь. Твой образ в сердце тает Мираж надежд обманет, чтоб меня в холодный мрак завлечь Я не ведал, что так будет трудно уйти От безжалостных мыслей, что прошлым живут. Как теперь с ними жить и покой обрести, […]
Верба косу заплітала – Листя в воду опадало. Золотисту вишиванку Осінь листям гаптувала. Роздавала подарунки Листопадниця-чаклунка: Ковдри, сукні та сорочки У яскравих візерунках. ©Марина Губарець листопад 2017
Твое тепло и благосклонность сердца И в этот раз достанутся другим Я руку протяну, но отвернешься, предо мной захлопнув дверцу: В пустом холодном мире я останусь, одиночеством томим. Взирая опустевшим безразличным взглядом На силуэты исчезающих во мраке скомканных надежд Я вдруг сквозь августовский зной окутываюсь снегопадом, Что сковывает сердце льдом […]
Кто-то знает, где свет, но блуждает во тьме Кому есть, что сказать — тот безмолвен… Кто-то прячет талант, не поверив судьбе, Чей-то дух был безжалостно сломлен… Кто-то мог стать великим, да сил не собрал Бросить вызов сомненьям и страху. Чей-то гений, еще не раскрывшись, увял, Чей-то подвиг окончился крахом… Время […]
Якщо ви можете – даруйте іншим ніжність, Даруйте радість, доброту, любов. І, навіть, без взаємності даруйте. Щодень. Так просто. Знов і знов. Бо так буває, що в людини смуток, Непевність або злість сидить у серці. Або вона сама себе не любить. Що ж їй тоді робити з пересердя? І як […]
Ледь чутно листям падають слова, Плетуться в шарудливі килими. Яскраво сяють струни між гіллям, Натягнуті від сонця до землі. В прозорих пальцях вітряний смичок. З дерев зриває він барвисті ноти. Кружляє листопадний їх танок, Розбризкуючи мідь та позолоту. Весь світ сьогодні – сцена і мольберт, Де музика і […]
На дне души, холодной и глубокой, Остатки чувств сгорали не спеша. Весны мгновенья, чистой и далекой, Прощались с сердцем тихо, не дыша… И солнце сеет тьму, пронзая черными лучами, Воспоминаний кадры разбивают сны. Бессонницы объятья душат длинными ночами, Мечты в плену реальности увясть обречены… И вновь один, и […]
Красноречивый образ даст понять сполна, Что в твою жизнь ворвалась новая печаль. Но знаешь ты, пройдет сезон — и вновь одна… Вспомнишь ли ты с кем жизнь прожить совсем не жаль? Пусть время все расставит по местам своим И боль обид исчезнет в прошлом без следа. Ведь тот, чьим […]
Охоронець виганяє З магазину чудака, Бо приперся той в крамницю Абсолютно голяка. -От ви дивні, – каже той. – Я в одній пов’язці, Бо на дверях написали: «Вхід лише у масці».
Сонце – воно повсюди. Скрізь є дерева і квіти, Озера, фонтани, запруди. Не треба нікуди бігти. Сонячний зайчик у шибці, Краплі веселки в долонях, Джміль волохатий на квітці, Яскравий, усміхнений сонях Далеко чого шукати? Краса – вона завжди поруч. Щоб дотик її спіймати – Завмри і розплющи очі ©Марина […]
Сквозь ветра тревожные стоны, Дыханьем зимы окружен, Лететь сквозь деревьев колонны Сорвавшийся лист обречен. Полет его будет недолог От ветки к холодной земле. Собратьев отверженных ворох Пополнив, уснет в ночной мгле. Летних грез немой наследник К земле рвется неспроста, Отправляясь в свой последний Путь осеннего листа. Он […]
Коли не хочеться додому, Де до дрібниць усе знайоме, Ти знаєш – там задуха й втома. Побути б трішечки самому… Якщо від затишку оскома, нестримно кличе несвідоме, яке й не висловиш нікому, і горло здавлює судома, бажанню скоришся одному – летіти в синє невідоме, де мрія легка, невагома, де б […]
А ми рідні з тобою: Дві душі і дві долі… І любові тропою Ми ідемо поволі. І долоня в долоні… І життя у житті… Поцілунки у скроню – Щастя миті прості. А ми рідні з тобою… І щока до щоки… Це щось більше любові І, це вже, навіки. ©Ален Ветс
Крізь трагічних думок чорне марево Вже не бачиться світло надій Що повернеш ти смак до життя свого, Знов повіривши в здійснення мрій. Навкруги лиш ненависть та заздрощі, І сховатись від лих – ніяк! Вже кислотні б’ють підлості знов дощі, Пальці жмуться, все дужче, в кулак… Не чекай добра, […]
Я не бушмен африканский, Чтобы пить чай из фикалий звериных И вися на дереве, пить воду с него. Люблю свежий воздух карпатский. Сам я родом из Украины: Люблю есть сало, лук, чеснок больше всего. Но почему, как бушмен должен я жить? Есть всякую мутную пищу, И чай из всякого дерьма […]
То була мить, яка у пам’яті навічно Залишила яскраві кольори. Тепер самотність обійма так звично І біль приносять чорно-білі сни… У серці розквітали ніжні мрії І все було привітним навкруги. Душа раділа присмаку надії На те, що це кохання назавжди. Хоч досі теплі світлі почуття минати не бажають […]