CНЕГ, КОТОРОГО НЕ БЫЛО ДВАДЦАТЬ ЛЕТ Зима была промозглой и грязной. Впрочем, как и всегда на протяжении вот уже двадцати лет. Метеорологи устало вещали о дожде, тумане и ветре. Снег исчез из их словарного обихода уже давным-давно. На улице ветер трепал комки сухих листьев, которые остались на ветвях с осени. […]
Daily Archives: 07.10.2020
48 posts
Потрапивши у вирій чорноти, Так важко порятунок відшукати. А ті, в кого є шанс допомогти, Чомусь ховають очі – і тікати… І все, що навкруги, то ніби сон, Жахливий і наповнений стражданням. Настав складних випробувань сезон. Душа живе лиш вижити бажанням. Жити, щоб перемогти, перемогти, щоб жити. Шлях […]
Дай відпочинок втомленим кедам. Тиші ковтни і тепла. Вкрийся осіннім сонячним пледом Поруч поміть два крила. Твій заклопотаний, майже знесилений Янгол тебе зупинив. Подарував тобі спокій омріяний Поруч нечутно присів. Серед сухого, пожовклого листя Прихисток знайдуть усі – Люди та янголи в гамірнім місті, В крихкім, недовгім житті. ©Марина Губарець […]
Світає. Чи маю слова відповідні до відчуттів? Не знаю. Палає і небо, і вітер на стику світів. Рушаю душею до небокраю, щоб зазирнути в її глибину. Злітаю. Колишню себе залишаю. У вирі минулого не потону. Подалі… Чимдалі… Позаду – пустеля пекельного болю. Тікаю? Здолаю! Міцнішають крила у битві з собою. […]
Розсипалось, розвіялось… Зібрати? Уламки задумів, чи краплі ніжних мрій? Чи знов почати прибирати хату, Змахнувши павутину їй з під вій? Розбилося, розклеїлось… Чи варто? Ще спогади складати у конверт? Чи знову простирадло прасувати І акуратно скласти теплий плед? Розбурхалось, розчулилось… Сховатись? Чи пляшку з заспокіливим до рук? – Матусю, ти […]
Жовтневий день всміхнувся сонцесяйно, Хоч вітерець холодний повіва. Як же навколо нас чудово й гарно, Що й важко підібрать такі слова, Якими можна було б передати Оту красу осінньої пори. Романси хочеться душі моїй співати Про падолист, в багрянці явори. Про одинокі яблука духмяні, Які зосталися високо на гіллі. Краса […]
Я не живу, а существую… Не понимаю я себя… Мне кажется, что жизнь живу впустую, Возможно, что не так, усугубя… Всего мне мало, мало, мало… Я задыхаюсь от себя… Я здесь, а сердце всё молчало… Я перестала жить, любя… Вот чувствую: остановилось время… Живу не так я, как хочу… Работа […]
Копите радости минуты, в копилку сердца положив. Пока Вы радуетесь жизни – у Вас сияет позитив!!! Копите и минуты счастья, ведь что прошло, уж не вернуть… А Вы не прошлым – настоящим, не забывая, хоть взглянуть!!! Копите нежности минуты, минуты ласки и тепла. Не забывайте, что у жизни на Вас […]
Ах, эти запоздалые цветы… Зачем они?.. К чему?.. И так, украдкой… Ведь не подарят больше теплоты, Не станут и загадкой сладкой… Зачем??? Полжизни пролистав, Ты появился вдруг с цветами??? Ведь знаешь же крутой мой нрав,- И вряд ли удивить с годами… Я прошлым не живу, поверь! И не хочу воспоминаний […]
У лісі, десь на сонячній поляні Сиділи Вовк, Лисиця і Сова. Ті збори розпочалися ще зрання, Ніхто не міг почути ті слова. Давно помітили вони, що Заєць підлий Руйнує всі традиції й закони, Веде себе лукаво і негідно Ще й про якісь патяка забобони. “Його потрібно швидше виганяти” – […]
1 Зимові дощі Так схожі на осінні, Немов сльози на склі Сріблясто – сині… 2 То сльози самотності Приховані до відчаю, Нагадують мені Епоху середньовіччя…. 3 Ти не плачеш ночами, Читаючи латину – Прадавні рукописи, Що бентежать душу… 4 Зимові дощі Так схожі на осінні… Приснились […]
. . КІНО … ДЛЯ БАБКИ . .КІНО! Як було добре і цікаво колись, у часи нашої незабутньої юності, коли у село привозили КІНО! У сільські Будинки культури, у клуби, районний КІНОтеатр привозили справжнє КІНО. То була радісна подія для людей! У КІНО йшли дівчата і […]