Дерева сумували знову, Останнє опадає листя, Та як же веселить бадьора, Маленька бойова синиця. Щебече, не нудьгує пташка, У теплий край дарма летіти, Попереду зимова казка, Сніжинки додають утіхи.
Monthly Archives: Листопад 2022
51 posts
Сонечком яскравим осінь усміхнулась Та подарувала ці погожі дні І на якусь хвильку все сумне забулось, Хоча в Україні ще не кінець війні. Бо летять ракети, бомби та снаряди, Зазнають руйнацій села і міста, Прагнуть московити нам усім завадить Проживати в мирі.Але цих вояк Проженемо скоро ми обов”язково І жовто-блакитний […]
Говорят, что я неблаговидный, От таких слов горько и обидно. Ведь душа моя, как пух, как вата. Будьте снисходительней, ребята. Да, снаружи кактус я колючий, Потому и в дружбе невезучий. Но мои колючки не для драки, Что опасен очень – это враки. Не прошу со мною обниматься, Постарайтесь просто улыбаться. […]
Вы никогда не задумывались, почему колесо обозрения в парке аттракционов называют чёртовым. Через много лет я узнал, что так его называли только в нашей стране. Во всем враждебном и манящем мире оно имеет название – колесо Ферриса, в честь его создателя. Впрочем, мне и моим друзьям эта нестыковка не помешала […]
Чому сумуєш листопаде,Чекає, зимоньки пора?Ніяк тебе не відпускає,Знов осінь… здавлює сльоза.А знаєш, просто все минає,Це мало статися, на жаль,Під час… згадається за чаєм,Тієї ніжності скрижаль.Шукаєш знову ти розради?Якщо кохав не забувай,Хоч кидай тисячні троянди,Відчути іншим молочай…
Поміж чубатих чорнобривців Безсмертник собі виріс, Дививсь на жовті їхні личка І пожалів їх щиро. Бо як надворі приморозить, Зів”януть їхні пелюстки Та проливати будуть сльози. А ось безсмертник залюбки Стоятиме й пору зимну, Навіть тоді той дивний цвіт Дивитиметься із-під вій Посріблених зірками снігу. 2022 р.
* * * Падолист. Вітер. Сумний Місяць глипає У гнізда птахів. * * * У чорні плащі Ховаються злякані Перехожі. Ніч. * * * Чорно-білий сон, Осінь глуха за вікном. Час прокидатись. * * * Падолист. Вечір. Мишка дивиться з кухні Намистом […]
Вже мені не муркочиш на вушко Наймиліший і лагідний котик, А я твій не погладжу животик, Ти пішла в далечінь, моя Мушко. Знаю біль цей пекучий не щезне, Ти була мого щастя частина. Із життя пішла тихо тварина Залишивши поранене серце.
Лстопада перший день Сонячний погожий І мороз іще не йде Та квітнути може Білих хризантем букет І як сонце жовтих. Ні для кого не секрет – Вони заворожать Нині кожного із нас Красою своєю. Такий теплий листопад Крокує землею. 2022 р.
Ой місяць гарний в повні,Не спиться тільки знову,Думкам немовби розквіт,Силком веду розмову.Душі лихий неспокій,Марудить, ріже, тисне,Хіба спитав хтось дозвіл,Вчинити цей гармидер.Звичайно є спасіння,Казкова нічка тиха,Лови зірок проміння,Зіграє ніжно скрипка.Забудь про день невдалий,Згадай приємні миті,Відчуєш дивний захист…В обіймах з милим в житі.
А за вікном буяє осінь. І жовте листя опадає. І день за вечором минає. А ти в очікуваннях досі. Чого чекаєш, милий друже? Мабуть, втомився від напруги. В очах зневіру бачу вдруге. Думки стискають тебе дуже. Ти розумієш час настане, Коли осінній настрій з джазом Імпровізують ритми разом… Тоді в […]
Ти винна не в тім, Що випила сама вина, В бокалі налитім, Твого життя журба. Надпитий ковток, Є лише примарою, А не рятівний місток, Між любов’ю та карою.
Ти прийшов у мій сон, Немов, ненароком, Задав осені романтики тон, Все так здавалось природно. Навіть листя, яке вже опало І дерева, що зовсім голі, Бо я бачила лише мальви, Незвичайні, кольорові. Та набіг дощ холодний, Змив безжалісно всі мої квіти, Мрії ж незбутні, втекли за обрій. Сновидіння до чого? […]
Жовте листя з дерев вже давно облетіло, Лиш один залишився ген-ген угорі, Засинає вночі заколисаний вітром Й мокне вдень на холоднім-холоднім дощі. Одиноко йому, бр тремтить весь і мерзне, Перемовитись ні з ким та й сум огорта. Він терпляче чекатиме – прийде весна, Потепліє і він іще буде зеленим. 2017 […]