Бігла річечка маленька Поміж береги круті Та у травах зелененьких Заховалася собі. Щоби суховій липневий Її висушить не зміг, Щоби піснею своєю Вона тішила усіх. Землю-матінку поїла. Та ж давала їй снаги. Щоб надалі плюскотіли Хвилечки у береги. 2022 р.
Monthly Archives: Лютий 2023
38 posts
. . . . . . . . . . . . . . ЛИСТ ДО СИНА… . . . . . . . . . . . . . . . . Добрий день тобі, сину мій рідний, мій РОМАНЕ! . . . .Ось вирішила я по щирості своїй […]
. . . . . . . . У СПОГАДИ СУМНІ Я ПОРИНАЮ… . . . . . . . . .У спогади сумні я поринаю кожну мить, . .Хотілося б всміхатись, сину мій РОМАНЕ, . .Та серденько згорьоване давно мене болить, . .Коли ж душа моя боліти […]
Чуєш, курличуть журавлі,А небо, чисте-чисте,Кидає сонце промені свої,Мов діамантове намисто.Війна закінчиться колись,Та тільки в тому вся трагічність,Скільки б дивився на блакить,Все бачиш душі, що пішли у вічність.
Давно вже отам у куточку Старесенька скриня стоїть, Бабусині блузи й сорочки Вона зберігає роки. Уже відлетіла на Небо Бабусина чуйна душа. Але викидати не треба Все “придане” те поспішвать. А навпаки зберігати Багатство оте – вишиття Та внукам своїм передати Любов до прекрасного.Час Стерти у нас не повинен Усе, […]
. . . . . . . . . . МИНАЄ… МИНАЄ… МИНАЄ… . . . . . . . . . . .Минає… Ось уже цілий рік і три місяці минає… Сина мого рідного РОМАНА з нами вже немає… Минає… А біль сердечний не стихає… . .У […]
Лихо спить собі сплкійно В темному густому лісі, А як хто його розбудить То й шукати вихід буде. Якщо знайде, то гуляє, Горем всюди вибухає, Кривдою зловісно бродить, Тому й кажуть у народі: “Краще лихо не буди, Не шукай собі біди”. 2017 р.
Букет травневий на столі,Весняні зібрані акорди,Бузок, піони запашні…Й кудись поділися тривоги. У тиші бачиться мені,Все добре зараз на планеті,Пливу в незвичному човні,І знаю точно… я в безпеці. Яке ж це дивне відчуття,Блаженство світлом оповите,Немає страху, каяття,Тож просто жити…просто жити. І плине в злагоді буття,Що завтра станеться не знаєш,Прийнявши замисел Творця,Ти […]
Ось ніжні проліски, так скоро,Весна розкине на узліссі,Бо сонця промені під льодом,Почули дихання тендітність. Краса незвіданої сили,Мороз, ще втримував напругу,Вони ж усіяли всі схили…Цвітінь зворушувала душу. Отак в коловерті веснянім,Шукає серденько підказку,Невже це молодість насправді,У вікна стукає щоразу?
А війна зруйнувала і села й міста Та горять пшениці і палають ліси, Над убитою матір”ю плаче дитя. Подолати це горенько де взяти сил? Гинуть не тільки люди, а звірі й птахи, Лише чути як смаленим пір”ям смердить. Нам накоїли лиха ці злі вороги, Але ми переможем, позбавимсь біди. Наші […]
. . . . . . . . . . . . .ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА . . . . . . . . . . . .Ще не вмерла УКРАЇНА, – . .Хлопці юні й молоді співали, . .Землю рідну і єдину . .Тілом та душею захищали. . .Ще […]
Як легко поранити душу,Віднині зробилась вразлива,Багато дісталось їй смутку,Бентежна безвихідь здавила. Війна відбирає всі сили,Замучили ночі безсонні,Шахедів щоденні сюрпризи,І виліт ракет із безодні. Нестримні потоки емоцій,Постійно тримають в напрузі,Неспокій, неспокій, неспокій!І серця, прискорений стукіт. Я віру, любов і надію,Вплітаю в колосся пшениці,Щоб мрію побачити світлу,Голубку… в погожій блакиті.
. . . . . . . .МАМИНІ РУКИ – Сільський етюд. . .Чи є на світі щось незабутніше, неповторніше, найпрекрасніше у житті, як МАМИНІ РУКИ ? Ніжні, ласкаві, добрі, теплі, приємні… . .Тільки народившись – з’явившись на світ білий – ясний, ми вдихаємо – відчуваємо […]
Під лисими зорями, Над пухнастими хмарами Лечу У снах. Де ти, Конфуцію? Запитую себе вкотре Плямуюючи білий папір Ієрогліфами – Чорними круками знаків Поцятковую. Пензлем. Будую вежу Малинових Горобців У снах. Каміння так само важке Як на кожній будові: Готичного замку Чи романської базиліки У Царгороді мрій Чи Вавилонської вежі […]
Троянда обсипана сріблом,На ранок морозний постала,Яскравим незвіданим квітом,Блищала красива омана. На троні велична цариця,Природа ось тільки мінлива,Підступне сьогодні затишшя,Недовго лишилось іскриться. Чекаємо сонце, мов чудо,А квітка заплаче, де врода?Змарніє огорнута сумом,Бо часу відведено обмаль. Безжальна година буває,Якщо ж відпускати образи,Поверне сторицею травень,Розквітне новими квітками.
. . . . . . . . . . .ЗИМА, ЗИМОНЬКА, ЗИМА… . . . . . . . . . . .Зима, зима, зима… І сталось диво… Сніг іде… Білий – білий сніг… Із ГОСПОДНЬОЇ волі це диво сталось. Із ГОСПОДНЬОЇ волі зимній Лютий подарував нам засніжену зиму […]