С днем рожденья моя дорогая! С днем рождения мой талисман! Свою жизнь без тебя представляя, Понимаю что это обман, Ведь на свете не сыщешь красивей Ведь на свете не сыщешь милей И конечно гораздо счастливей, Чем любви ненаглядной моей За которую я без раздумий, Все на свете сегодня отдам, Ты […]
Iнтимна лірика
530 posts
Мой милый друг так кто же ты, Любовь иль верная погибель, Сегодня палим все мосты, А завтра вновь себе обитель, Готовы в судоргах искать, Для наслаждения и страсти, Я не боюсь с тобой упасть, Ведь разлетаясь вновь на части, Осколки любящих сердец, Однажды вновь соединяться, Когда казалось бы конец, И […]
БЕРЕГИ Береги только память о нас Береги только счастья осколки Я уже не жалею сейчас, Что мы всё потеряли без толку. Где-то в сердце огнём сохрани Наши скрытые опытно чувства, Ведь они не дошли до любви, Но уже это было не дружбой. И я знаю, ты помнишь меня Помнишь все, […]
І… ось зима і грудень, і сліди, І заметіль цілує вікна снігом… Не йди на холод не прикривши голови, Якщо в своїм житті не гартувався бігом. Не йди іще, не йди… хай краще замете Від мене всі стежки, мов полотном, дороги – Я краще бачитиму, ті печатки, ген по снігу […]
Навіщо так нас зводить доля, Якщо не взмозі ми кохати без війни? І крик душі посеред поля… Навіщо так…чи пам’ятаєш ти? Думки повільно тліли, завершувався кисень Кохання ще жевріло, не вистачало рішень. Ховали свої лиця від поглядів суворих В коханні, як годиться, приймали участь двоє. Разом тонули в щасті, немов […]
Ми віримо в віру Ми віримо в силу Ми вірим в кохання з пісень чи з серіалів Я не твоя віра Ти не моя сила Ми лиш нейрони в величній галактиці. Бо “бути” – потреба Бо “бути” – безвихідь Бо бути удвох нас навчили інстинкти. Давай будем просто Давай будем […]
І вилізли на світ усі примари Жорстока правда проклятого дня Хоч і співав що тільки нею марив А потім сам на глум її підняв Та й висміяв цинічно поза очі А світ на жаль тісніший від села І чутно хто із ким над ким регоче Де в бруд вкатали жорстко […]
Так весело, так вільно – наче птаху! Я відпустила. Відболіло. Відпекло. І на душі вже ні краплини страху Усе з сльозами в ріки відтекло… І пали стіни з цегли відчаю та болю Надіям дарувавши вільний шлях! Їм виколисую тепер на струнах долю, Що з геготом піде гуляти по полях… […]
Ох не думай що проста я Ні я не така нескромна і не тиха Я ще та! Не думай що обманеш ні не думай Голову мені не закрутиш краще йди На шлях ти свій ступай. Серце моє не вхопиш втече воно від тебе Мене не обіймеш Я ще та… цабе […]
А люди кажуть: ” сильна жінка” А люди кажуть: “не болить” А серце плаче мов сопілка Душа – волає та кричить А люди кажуть: “сильна духом” Ще кажуть, що “залізна пані” Неспокій же над моїм вухом Закручує нове цунамі… А люди кажуть, що холодна Що усміхатись гарно вмію Мабуть, таки я старомодна […]
Там, де зелені густії сади, Там, де свій шлях прокладають ставки, Там, де вся юність пройшла молода, – Там зостається душа на віка. Там, де щебечуть малі солов’ї, Там, де у серці линуть пісні, Там, де біліють хмари в росі, – Думка все лине у рідні краї. Там не забути […]
до себе мовила тихо, сумно, як подихом моря в штиль, що покохала з лиха дурня напевно ти… – …а він не звернув уваги – мабуть , моя вина. була йому як забава, в осені як весна. тепер він поїде завтра… завтра…це точно вже. в душі моїй гасне ватра… хай його […]
Та не свята я, і не надто грішна Усього вистачає у моїм житті Буває іноді, що усмішка розкішна А серце плаче гірко в самоті Збираю биті яблука печалі Горну до себе світлі промінці Хотіла б мати я броню зі сталі Коли кидають підло камінці Стрічали в зрадах мене часто Вбивали […]
Мало сонця для процесу самозбереження. Найболючіші рани промиваються розчином часу. Найвище мистецтво на самому кінчику стержня Описує маловідомі куточки Всесвіту. Скупчення газу Гелію – під ефемерним поняттям “зірка”. Як торкнутись до неї, тим паче, дістати з неба? Куди молитись тепер, вночі, крізь відкриті вікна?! Схема сузір’їв. Галактики нашої схема… Ні […]
Не зупинивсь більше час ні на мить. Серце спогадів повне до краю. І емоцій… Який від них щит?! Ти кохаєш його ще? – Кожен ранок і кожного вечора В літню спеку, зимову завію… В тебе доля своя – непозичена. Ти сумуєш за ним ще? – […]
Ниє серце – немає сили!.. Молю неба, щоб хтось молився. А. ШЕВЧУК Паморочиться голова від низького тиску. Разом зі спокоєм випарувалися всі сили. А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку. В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі, Аби якось прийти до пам’яті. […]
Гарячим чолом до холодного скла у вітальні Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль: Стежка палає; береза горить востаннє… На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль. А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви; Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь. А я вечорами ось списую надцятий зошит… […]
Я стану сильною, мов камінь віковічний, І гордо буду нести постать і думки, І поглядом спиню я потяг залізничний, І рознесу ущент про слабкість всі чутки. Такою сильною я стала не моментом, Це ти зробив мене залізною, мов танк. Не одарив ні жодним компліментом, А все знецінював, немов банкрутний банк. […]