Пречиста Діва Марія по раю ходила… Та й з сином говорила… Сину,Сину за яку провину?Тебе розіп’яли та розпинають далі каждую годину… Мамо,Мамо ти моя люба,ти моя єдина… Це- мої діти озлоблені в світі… Сину,Сину ти моя Крове… Ти спас людей своїх,від гріху море. Мамо,Мамо ти Лілія чиста… Ти Покрове […]
Сюжетні, драматургічні вірші
146 posts
Так мало молоді,що коректують свої душі. А так багато,коректують тіла. Так мало молоді кричать “Осанна” А так багато “Розпинають”бо думають що без гріха. Коли приходить в хату горе чи біда. Згадають Боже ім’я, згадують що є церква свята В сльозах промовляють Господи “Помилуй” А так легко вкусити яблуко гріха Так […]
Нарисую я маме улыбку. Нарисую я наш светлый дом. Дом, который у нас будет скоро, А не тот, что зовётся “потом”. Нарисую котёнка с клубочком, Пусть играет с ним солнечным днём. В доме нашем всегда тепло будет И отец мой, живой, будет в нём.
Хто каже, що сильні не плачуть? Хто каже, що сильним легко? То просто ніхто не бачить, Як лине той плач далеко. Як рвуть на собі волосся, Голосять, аж дах зриває, А потім тихенько:« Досить! Бо сльози не помагають». І в тихій німій кімнаті В куточку біля підвіконня, Спиває холодну каву […]
Прекрасно знала, що в епоху пірамід, Тобі не місце. Сидячи на кухні І поправляючи халат на грудях Гортала білий тріснутий iPhone. Паріс писав, як пишуть похітливі, Ще пару слів про секс і запах мідій, Що в тім кафе кладуть замало спецій, Що травень весь погруз в холодній зливі, А світ […]
О, сьогодні вона заговорить тебе. На ній маска, – маска давня, лиха, потворна, Вона виходить з куліси розірваної пополам І в обійми холодні горне. – Ядолов! Ядолов! Наче марево, морок марево! Сон тобі не потрібен, звикай Ти, до світла брудного, тьмяного, Відізвись, не мовчи. Давай Ми з тобою, як слід […]
Дивлюсь на календар… Там червень місяць. Подивлюсь у вікно… І не збагну?! Чи то, мій календар по троху з‘їхав?! Чи то природа, шуткує наді мной. На небі хмари супляться, кубляться, І дощ постійно ллє та й ллє. Й термометр показує не двадцять… А лише, менше десяти. Щось твориться таке вже […]
Інколи я задихаюся в світі, Мало повітря (чи мало тепла?), Інколи змінює зиму на літо, Інколи просто в душі зима…. Заверховоджує мною вітер, Ні, то не той, що хмари жене. Той вже давно сльози всі витер, Вітер то той, що гонить мене… В спину з розгону, в плечі з розмаху, […]
Ти ? Казанова? Не сміши мене! Ти навіть вслід йому не вартий стати. Та ти і знаєш тільки, що твоє, І як ти можеш з ним себе рівняти? Ти ? Казанова? Щось не вірю я, Тобі про благородство щось відомо? То якість чоловіча, не твоя! Ой, йди, благаю! Ти ж […]
А пам’ятаєш, як мені казав, Що все не може бути як я хочу? Чи ти мене колись таки кохав, Чи просто ранив душу ти дівочу? Я не люблю мовчати як болить, Тому й кажу, про що товче у скронях. Тому тамую в пам’яті ту мить, Коли мої в своїх тримав […]
Я не лоза, щоб гнутись під усіх, І не цукерка, щоб до смаку бути. Я не сприймаю істеричний сміх, Не п’ю зі слів улесної отрути. Я не зігнусь під ваш отой «стандарт», Бо Бог зробив мене стійкою в світі. У мене в серці зашкарублий гарт, У мене там – молитва […]
Споглядаю на світ з світів – Що сказати – не завжди знаю. Бо ж народ, видно, зубожів, Йде по лезу, по гострім краю. Геть закинувши слово й честь, Геть забувши життя закони, Обростають «мажори» в шерсть, І не знають, що є й заборони. Поміж діти той поділ йде, Де, здається, […]
Не плач…То все колись минеться, І світ до тебе посміхнеться, І зникне штамп з твого наймення, Віднайдеш спокій і спасення. Не плач, бо сльози не поможуть, Ти мужня! Все здолати зможеш, Забудеш з часом всі образи, Зітреш із пам’яті всі фрази. Не плач! Хай кажуть люди – сильна! А що […]
Вона ішла, немов писала оду, Упевнено ступала по землі. Вона ішла й не бачила народу, Тримала міцно телефон в руці. Чи ще чекала, що таки подзвонить? Чи ще надія не далась взнаки́? Вона ішла – три кроки до свободи, А може, два – до болю й самоти? Так граціозно йшла […]
«Прости, пробач»…Які важкі слова, Немов свинцем заповнені до краю. Але без них людина — не жива, Без них не чути:« Так, я вибачаю»… Чомусь тоді,коли під ребра біль І ходим майже вже по леза краю, Слова болючі,як на рану сіль, Та справжні скажуть:« Так,я вибачаю». І в мить таку спливають […]
Коли важко — молюсь, не плачу. Просто знаю : і це мине. Хто образив — тому пробачу, Бог завжди ж пробачає мене. А тривожить! О як тривожить! В серці камінь, в душі — тягар. Тільки віра тверда поможе Розтрощити в собі той чар. Сльози душать… Мов океаном, Розливається в венах […]
Знаєте,що найгірше? Коли розчаруєшся в людях… Коли їм не віриш більше, Коли тисне серце в грудях. Коли обпікають сльози, І рветься душа на частини, Коли розумієш тверезо, Що друг — то чужа людина. Тоді все стає свідомо, І боляче!Милий Боже! Невже, скільки в світі злого? Невже, скільки є негожого? А […]
Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш, Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом, Виходиш у двері, у двір потойбічних меж, У світ недоледі, в сумління недомакбетів. А двір весь облизаний тінями листя дерев, І місячний камінь в калюжах лежить селенітових, Надщерблений молотом в шабаш нічних королев, Що зорі змітають […]