ЗУСТРІЧ Сьогодні вони зустрілися. Вперше через багато-багато місяців. Ця зустріч була для них обох спонтанною. І хоч як вони старалися не проявити власних почуттів, їх серця, здавалося, вистрибнуть з грудей назустріч. Кохаючі люди намагалися приховати блиск в очах один від одного. Він міг видати їх внутрішній вогонь, що ніби гарячим […]
Оповідання
184 posts
Їй було вже тридцять п’ять, років десять тому вона вважала, що в цьому віці вже буде старою та матиме все, про що мріяла. Збувся лише прогноз стосовно віку. Вона побачила тридцять п’ять весен, скільки ще судилося побачити – вона не знала, але відомо було одне, що треба поспішати. От вона […]
Рождение Цезаря В один прекрасный день у беспородной, но очень красивой собаки родилось трое замечательных малышей. Два мальчика и девочка. С самого рождения один из щенков выделялся среди своих брата и сестры. Он был довольно симпатичным: коричневая шерстка с переливами. Его отличали необычайно умные глаза. Когда щенята уже твердо стояли […]
Для того, щоб поділити життя на «до» і «після», не потрібно обґрунтовувати свою винахідливість. Зміни самі знайдуть своє відображення у діях, поглядах, думках. У кожного було життя «до» певної події, яка відокремила простоту подиху від задушливого зойку в грудях. Подія, яка змінила погляд на життя і, взагалі, стала його нав’язливим […]
В этой семье меня не ждали. Не для меня растили в два сердца своего одесского мальчика его мама и бабушка. Но именно мне – «понаехавшей», было суждено продлить этот род еще двумя худосочными коренными одесситами. За это я была безоговорочно реабилитирована и принята в семью. И мы, конечно же, срослись […]
©Судомляк Ірина Присвячується М. «Повези мене туди, де природа сама, повези мене за місто, де асфальту нема. Повези мене туди, де зелена трава, повези, повези… о-о-о, старенький трамвай» Піккардійська терція Оповідь Від «Любові» до любові Зухвала молодість… Замислена зрілість… Старість – вона завжди розважлива. Коли Ілона відчула перші ознаки старіння […]
А ты попробуй, выживи девонька! Елена Порицкая 2 Ночь… Ночь… Ночь… Ник то не в силах мне помочь! Яна ужасно не любила работать во вторую смену. Хотя жила она, в двух кварталах от цеха Радиозавода. Выйдя с цеха она попрощалась с сотрудницами, поёжилась от холода, быстро засеменила по аллейке. На […]
Любовь мертвеца сквозь окно… Елена Порицкая 2 Темень, мрак… Кто за окном? Он за окном в голове всё кувырком… Уйти не смогу, не убегу в глаза его смотрю… Мира сидела у окна, что-то писала под окном зашуршали осенние листья, и всё затихло… Была такая изумительная тишина… Она подняла глаза, увидела […]
Исповедь на кладбище, любящей жены… Елена Порицкая 2 В доме тишина…Все спят, ей приснился кошмарный сон, и она истошно закричав соскочила с кровати… – Что, я наделала?- Дура зачем? Она бежала по ночной улице, к кладбищу… Ветер дул в лицо, как бы хотел остановить её, чтобы не шла в сумрачное […]
Сьогодні особливий день – перше вересня. Я прокидаюся ні світ ні зоря, навшпиньки, аби не розбудити чоловіка, прямую на кухню. Заваривши каву, беру до рук ручку з чорною пастою, аркуш паперу і пишу… Потім одягаюся, присідаю біля ліжка, кажу чоловікові, аби будив малечу, збирав до школи, а я забіжу провідати […]
КАЗКА ПРО БОЛОТО, АБО НЄ ГОНІ ВОЛНУ Десь у тридев’ятому князівстві, три десятому королівстві, в самому кінці вулиці, розташувалося болото. Здалеку воно виглядало цілком симпатично: зелений очерет, вербички по периметру, смарагдова ряска, латаття на воді хитається. Рай, та й годі. Тільки згодом починаєш розуміти, що будь який рай, обіцяний на […]
Він впізнав її здалеку. Волосся видало її – довге, пишне, кольору спілої пшениці. Таке, яке було ще в школі. Десять років тому. Олег нервово ковтнув слину, вдихнув свіже ранкове повітря і сповільнив рух автомобіля. – Привіт, Ліля, – невпевнено сказав він і вийшов з машини не вимикаючи двигун. Дівчина промовчала. […]
Крамниця з широкими прозорими вітринами «Все для ремонту» сховалася на розі двох затишних вуличок. Тут завжди людно. Про прихід нового клієнта продавця сповіщають маленькі дзвіночки, прикріплені до вхідних дверей. Табличка на всю стіну «Розрахуєтесь з часом» вже нікого не дивує. Клієнтів видимо не видимо, та вони не помічають один одного. […]
НЕВДЯЧНИЙ ЖАХЛИВИЙ СВІТ Тірон-Воробйова Наталія Весь Світ став на коліна. Жахливий Світ. Вінбув ніби з попелища. Змарнований, знищений, нікому не потрібний. Це жах! Всі кричали, роздираючі свої гнилі рти,«скреготали» в деяких зуби. Оті самі зуби, які виросли «з щелеп». Деякі з них вже ніби звисали до Землі. Вони (зуби) були […]
Ой, яке ж це було страхіття – саджати картоплю! Зранку бабуся витягнула невідомо звідки яскраві зелені штани та принесла мені. – Ось які гарні! – прицмокувала вона. – Одягайся! Хіба ж то були штани?! Та я навіть їх і на опудало б не вдягнула! Їй-богу, не вдягнула б. – Ти […]
Хата На придане моя бабуся Катерина, як йшла заміж, отримала аж десять десятин землі, та хату, аби не переводити поля, яке планували засівати, збудували напригорбі в ярку, хто ж міг знати, що скоро буде колективізація і все поле заберуть. Сам пагорб, засадили вишневим садом, бо вишні в господарстві завжди знадобляться, […]
-Ну, як я виглядаю? -Нормально… -Ні-ні, потрібна чесна відповідь! Це дуже важливо! Він потупився. -Що, так погано? -Ти занадто худа, якась замучена і виснажена, неначе хвора. Голова непропорційно велика по відношенню до тіла. Ще ніби у тебе воші і лишаї… -Невже?! – вона покрутилась перед дзеркалом на всі боки. – […]
Навкруги тихо, тільки шурхіт сотень підошов по чомусь схожому на крупний пісок чи мілкі камінці та скрип від руху скалічених, обшарпаних в лахмітті тіл. Надто яскраво. Світло звідусіль, якесь приглушено біле, не сліпить, але і не лишає у спокої, не відкидає тіні. Вітряно. Повітря не гаряче і не прохолодне, […]