Його величність ” випадок” 3 частина Телефонний дзвінок… Невідомий номер… Хто?.. Хто це має бути??? Лола завагалась. Насправді, вона ніколи не відповідала на дзвінки з невідомих номерів. Можливо, боялася почути щось неприємне, чи, навіть, фатальне. Але… Хай…Будь, що буде… – Так, я слухаю!.. Саме ” так”,- і ні як інакше. […]
Оповідання
184 posts
Його величність ” випадок” 1 частина Лола сиділа на підлозі і розглядала фото… Дитинство…Час радощів, веселих ігор, смачних солодощів і,- безтурботності…Найкращий час!.. Чомусь саме спогад про дитинство може навернути на очі сльози,- при чому, як правило, не смутку, а радості…Сльози радості…Лола просльозилася…Мабуть, якби можна було повернути час назад, Лолка погодилася […]
Внутрішній світ кожного з нас , неначе міні версія Всесвіту, такий ж таємний і одночасно незбагненно багатий різноманітними видовищами. Ми не можемо навіть уявити , що відбувається в голові людини , яка знаходить біля нас. В цьому царстві специфічного хаосу з елементами деякого дивного устрою тяжко орієнтуватися, та незважаючи на […]
– Ось таким було моє дитинство. А тепер закривай свої оченятка і лягяй спати. Надобраніч, моє пташеняточко. Єва з головою закуталась у свою перину і міцно зімкнула очі. Вона ще довго уявляла мамине літо у бабусі, бігала наввипередки з Дружком, якого знала лише з фотографій, і пила свіже молоко з […]
– Ось таким було моє дитинство. А тепер закривай свої оченятка і лягяй спати. Надобраніч, моє пташеняточко. Єва з головою закуталась у свою перину і міцно зімкнула очі. Вона ще довго уявляла мамине літо у бабусі, бігала наввипередки з Дружком, якого знала лише з фотографій, і пила свіже молоко з […]
«Та ти з глузду зїхав, диявольський сину!!» Скрикнув Хома гнівно дивлячись на чаклуна, що вальяжно розвалився на лавці біля столу. «Не суєтися, не суєтися, Хома, а краще подумай. Я діло пропоную. Всі проблеми рішимо. І сина твого врятуємо» теж підвівся чаклун З старости наче випустили все повітря. Важко осівши на […]
Хто вона і чому прийшла? Вона прийшла, щоб вкрасти мій спокій, безперечно, а хто вона, нажаль, і сама не знає. Як це? А ти знаєш хто ти? От хто ти насправді? Без упереджень, без будь чого «соціально-ствердного» та «досвідо-продиктованого». Просто хто ти є сам для себе? Навіщо ти тут? Невже […]
Вечір упав на вулицю тихо, росою покропив сусідські матіоли попід хвірткою, від чого аромат квіток ще дужче пішов по вогкому переднічному повітрю, переліз через збитий з кривих та десь підгнивших вже дошок паркан і з втішаючим спокоєм накрив схилену дівочу голову. Давно вже погода не пестила людей, давно не пригортала […]
Яка мана мене охопила? Я ішла по вулиці свого містечка, оминаючи будинки, вулиці, провулки, як божевільна за чоловіком якого, як мені здалося, я уже бачила . Ні, я не знайома з ним але відчуття було таке, наче ми знайомі, не просто знайомі, а ЗНАЄМО один одного! Це не можливо було […]
Одного разу в Радомишлі… Про те що на меблевій фабриці сьогодні дають зарплату знало все місто. Жінки з підозрою поглядували на мрійливо замислених чоловіків. Ті в свою чергу вже уявляли як абсолютно випадково, ось тобі хрест,люба, зустрінуть Васю- Петю-Колю , які теж , о диво, отримали зарплату і «сообразять на..» […]
Тамара стояла біля дзеркала і похмуро дивилася на своє зображення. На серці було важко і лячно, але на її думку вибору вже не залишилось. На дворі посигналили. Підїхав кум. Зітхнувши, Тамара, взяла торбу з гостинцем для ворожки і рушила до того, від чого тікала не один рік. Останнім часом їй […]
Прикипівши до слухавки я стараюсь навіть дихати тихо. Тільки мирно поскрипує ручка. Намагаюся встигнути записати все. Мій співрозмовник на тому боці дуже хвилюється і явно відчуває себе не комфортно. Та все ж таки вперто доводить розповідь до кінця… Подруга попередила про цей дзвінок. Не всім ми воліємо ділитися. Боїмося насмішки […]
Ліс захисник Радомишля. Його годувальник. Він стоїть за нас стіною вже не одне тисячоліття. Наші предки вміли з ним домовлятися, а ми… Ми просто живемо,користуємось, сприймаємо як належне. Але чи все ми знаємо про наш ліс? Чи зі всіма його мешканцями ми знайомі? Можливо за цими зеленими, оповитими сизою димкою, […]
“І виросла на могилі осика заклята. Отам відьма похована. Хрестіться, дівчата”Т. Г. Шевченко “Відьма” Моя прапрабабуся Якилина була знахаркою. Знала вона трави, лікувала багатьох, часто її на допомогу кликали й монахи Києво-Печерської лаври. Дідусь розповідав що в селі її назилвали” Белая Колдунья”.. Та вона не єдина була в нашому роду.. […]
Как часто люди замечают красоту вокруг себя? А вообще хотят ли? Погружённые в свои дела, проблемы, даже не пытаются открыть глаза. Лу не был таким… Он всегда умел смотреть вокруг себя, да так, что забывал обо всём на свете. Дядюшка постоянно говорил, что он витает в облаках. Но Лу знал, […]
Якщо ви прийдете ввечері на луг перед Руднею, то побачите, як зі старовинного Мичеська спускається туман. Він наче живий, ліниво і впевнено рухається від древньої частини міста і тягне свої щупальця до Радомишля, що стоїть на пагорбі. Як уважно придивитися до нього, то на хвильку може здатися, що в тумані […]
Світло свічок відбивалося в чорних очах цигана бісенятами. В бороді він ховав криву посмішку. Лакеї застигли статуями під стіною, челядь біля відкритих дверей затамувала подих… Єдиний хто здавалося не розумів ситуацію був п’яний в дризг пан Терещенко, що осовілими очима намагався щось розгледіти в своїх картах… « Ех,холера з тобою, […]
Як казав мій дядько ” Не п’є або дуже набожна людина, або велика падлюка”.Не знаю як набожним, а от великою падлюкою чайківський батюшка ніколи не був. Що й не втомлювався доводити раз за разом прикладаючись до зеленого змія. Жителі села милосердно прощали святому отцю цю слабкість. На дворі був комунізм, […]