Гучний стукіт поряд із кам’яною тишею. Тримає баланс, не дзвенить. Буддійське причастя. Повітря поволі несе… кличе, але ні. Спокій на алтарі. Душа молиться. На порозі гості. Чужі. Мабуть іноземці. Тиша тримається поодаль від крижаних явищ. Гармонія. Важливіша. . Стукіт продовжується. Настирливий. Мнеться простір, рветься хвиля… вібрує та починає тиснути на […]
Проза
1169 posts
. . . . . . . . . . .”ЦВІТНА” ВЕРЕТКА”. . . . . . . . . . . . . . . . . Як тільки-но літечко – літо краснеє надходить, щедро даруючи чарівній матінці – Природі світлі, сонячні, теплі, погожі дні, гарні українські господині (газдині) […]
. . . “РОДИННА ЗУСТРІЧ” – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 6. . . . .Біля тієї старої криниці з чистою джерельною і доброю на смак водою, недалеко коло церкви, завжди було людно. Казали люди, що її копали давно, усім селом, вручну вибираючи землю і глину, та укладаючи природний білий камінь, […]
. . ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, СИНУ… . .Ходила я, ой, ходила знову до синової хати нової… Ось – ось завершується будівництво. Хата новозбудована є, а господаря мого немає… Мого рідного господаря, мого любого сина, мого РОМАНА… нема. І не буде тут, на цій грішній Землі. . .- Ой, сину, сину […]
. . “ГОСПОДНЯ ЗЕМЛЯ, І ВСЕ, ЩО НА НІЙ…” . .Вийшла я на своє велике охайне подвір”я, встелене густою зеленою травою, що нагадувала справжній витканий килим, на якому ніжно виблискували – переливалися краплинки вранішньої роси, і застигла… Як війнуло на мене свіжою прохолодою весняного повітря! Чи, можливо, осіннього? Але ж […]
. . . .ТАКА ЩАСЛИВА, Й ТАКА НЕЩАСНА НЕНЬКА – УКРАЇНА… . .Ген – ген, – он там, десь далеко – чути постріли і вибухи… Глянеш, а здається, зовсім близько, на буремному СХОДІ – йде справжня війна… . .Там – гинуть наші люди, стогнуть поранені воїни, аж до втрати свідомості, […]
. . СІМЕЙНИЙ АЛЬБОМ – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” . .Захмарилось, задощило одного світлого дня. Холодний пронизливий вітер безжально хитав молоді дерева, розгойдував ще голе довге гілля. Здавалося, перші ніжні квіти – чарівні підсніжники тихесенько похилили свої голівки, молоді листочки ранніх нарцисів і тюльпанів, ніби зіщулилися від холодного вітру, зелені кущики примул […]
Холодний, туманний ранок майже, як тоді 30 років по тому, але співвідношення втрати і розпачу не зрівняти з тими дитячими переживаннями. У кожного віку своє прийняття цінностей і інша реакція на обставини та і біль різна . Трубку він взяв, але його голос не віщував нічого доброго. Одне питання, ЩО […]
. . КАТРУСИНЕ КОХАННЯ (“ДОЛЯ КАТЕРИНИ”) – Частина 5. . .Ніжна щаслива усмішка з’являлася на дівочих червоних устах, мило розпливалася по молодому обличчю. Великі сірі очі з голубим відтінком дивилися – сяяли якоюсь незвіданою внутрішньою красою, і здавалося, світилися із самісінької глибини душі… . .Серденько юної дівчини билося – стукало […]
. . ЖИТТЯ, ЯК МИТЬ ЯСКРАВА… . .Минає… Ось уже цілий місяць минає, як відійшов у Вічність до ГОСПОДА БОГА мій любий син, мій РОМАН… Та я не вірю, ой, не вірю, що його нема поруч зі мною, поруч з усією родиною нашою, якою він так дорожив… Моє материнське серце […]
. . З У С Т Р І Ч – Частина 4 . .Гарним і сонячним напрочуд видався той незабутній і святковий день. Чарівні мелодії духової музики линули далеко – далеко – на всі кути великого села. На шкільному подвір’ї збиралися учні, вчителі, батьки, гості. Шумно і весело гомоніли дівчата […]
Вечірнє какао з зефірками, Затишок дому. Тиша Люди з душевним дірками, Ходить примарою світ. Завтра, вже грудень прокинеться, Диво най станеться. Спокій. Погане, в минулому лишиться, Бог, захистить нас від бід.
. . СИНУ, СИНУ МІЙ, РОМАНЕ… . …У Вічності мій любий син… У Вічності з ГОСПОДОМ БОГОМ мій РОМАН… Розумінням своїм я знаю, усвідомлюю вже, що нема поруч зі мною на цій грішній землі моєї кровинки… І ніколи не буде… Та серцем материнським мені не віриться, ніяк не віриться… Мені […]
Запах яблучок печених Та айви смачної З ароматами кориці Запах кардамону… Пізня осінь пахне смачно, Теплий чай із м’яти. Та на серці так спокійно Посміхатись варто….
. . ЦВІТ МАТЕРИНКИ . . Прочитала оце недавно, уже вкотре, у “РІДНОМУ СЛОВІ” статтю АНАТОЛІЯ МОКРЕНКА “ЦВІТ І КОРІНЬ МАТЕРИНКИ”, і серце якось по-особливому защеміло – і радісно, і сумно, ніби його обвіяло чимось рідним, близьким, моїм, нашим, українським. . . І взагалі, як тільки-но почую українську пісню, народну […]
. . І В А Н К О – Частина 3 . .У великому мальовничому селі на березі широкої річки ДНІСТЕР із чудовими краєвидами жили – зустрічалися парубок ВАСИЛЬ та вродлива ГАННУСЯ. Кохання поміж ними було таким палким і шаленим, вірним і відданим, що незабаром рішучий ВАСИЛЬ прийшов до батьків […]
. . ПРОЩАЙ, МІЙ ЛЮБИЙ СИНУ, МІЙ РОМАНЕ… . . ГОСПОДЬ БОГ ІЗ ТОБОЮ… . .Прощай, мій рідний сину… Прощай… Прощай? Як це: прощай? Прощай навічно? Як це усвідомити, зрозуміти, збагнути, прийняти? Невигойний біль ятрить моє згорьоване материнське серце… Кричить зранена душа моя… . .Мій любий сину, мій РОМАНЕ… Як […]