У Чорному лісі – зима і вовки, І боязко надто, і холодно дуже. Там чорні сидять на деревах круки, І дивляться мовчки в самісіньку душу. В палаці казковий живе Берендей, Ключі у коморі від літа ховає, Та в Чорному лісі немає людей, А отже і підлого в ньому немає.
Візьми мої руки у теплі долоні свої І прожени десь далеко байдужість, яка віє холодом, То й співатимуть нам у квітучих садах солов”ї, Ми ж іще не старі.Так шалено серця б”ються й молодо. Хоча діти дорослі й онуки уже школярі, Та, як мовиться в порохівницях ще вистачить пороху, Щоб кохання […]
. . ЛЮДОНЬКИ! А Я ЗНОВУ У КВІТКОВОМУ РАЮ! . .Мальовнича сонячна лісова галявина враз виринула – з’явилася перед моїми очима чудової вранішньої пори одного гарного літнього дня. Як витончені краплинки – часточки блакитно-голубого неба, розсипалися – розцвіли по всій заквітчаній […]
Малює моя донька – Листочок шурхотить, З під пальчиків маленьких Стежина в ліс біжить. З Софійкою сидіти Робота не дає, Хай крихітка малює, Поки натхнення є. Минула вже година, Печення підійшла, Софійка до матусі Обідати прийшла. – А що намалювала, Художниця мала? – Хатинка в лісі темнім З льодяників смачна. […]
Рід Березюків – давній гуцульський рід. У давні часи володів землями біля нинішніх сіл Баня Березів, Вижній Березів, Нижній Березів, Сережній Березів, Акрешори, Рунгури та біля гір Рожет, Рокита Мала, Чемеговська. На сьогодні рід Березюків не має визнаного Радою гуцульських ватажків та Судом Ведмедя ватажка, тому згідно гуцульських законів цього […]
..Знову “сурми нам заграли”..Знов збирають звідусіль.. ..Літо..Думанці..Черкаси – все..що треба для душі.. ..Лиш на тиждень ми сім’я..це наш дім і ми родина.. ..нові друзі та знайомі – всіх єднає Україна.. ..Ось і зараз ми гуртом..нас зібрали вечориці.. ..Вечір спогадів..знайомств і Марина – чарівниця.. ..Пролетить..пролине час..нові враження..світлини.. ..Край Черкаський зачарує..подарує щастя […]
Натягнуло струни небо сиве , Дощик виграє свої акорди, Рок важкий вихлюпує по шибі, А то знов прелюдію мінорну. Я не хочу хмуритись негоді, І від квітів радість переймаю, Як вони радіють кожній краплі, Треба й нам любити ,те, що маєм. Що ж не вічна сивина у неба, І веселкою […]
Який то світ, коли не чуєш співу Птахів в гаю і сміху малюків. І мова жестів стала вже на диво Такою зрозумілою без слів. У кого вухо гостре не збагнути, Той стан душі, котра лиш чує серцем. Вона так легко може утонути В словах фальшивих, що лунають з перцем. Цей […]
Поет – це не професія, не хобі, Поет – це навіть і не стиль життя. Поет – це стан душі, коли у тобі Вирує думка, як у потугах дитя. Поет – це многодітний батько, Бо вірші – то духовні діти. У них болячок може буть багато, А можуть і ніколи […]
Коли душа неопалима не знає спокою вночі, Тендітна муза вносить рими в старій торбинці на плечі. З печальним поглядом ікони дає торбинку і тоді до ранку калатають дзвони і Всесвіт ходить по воді.
Пишу, вам, до зустрічі, заодно і прощаюсь. В літню ніч, за прочиненим навстіж вікном, Чуєш, як млосно зітхають іриси Розливши в опівніч блакитне вино. Чуєш, як сойка заходиться сміхом, Чи тільки здається і плаче в розпів, Неначе навмисно підкреслює тишу, Щоб тільки забути її не посмів.
. . УЧНІВСЬКИЙ ЗОШИТ . .Королева – осінь повноправно вступала у свої чарівні володіння, прикрашаючи ніжною позолотою усе довкола. Вона щедро дарувала матінці – Природі жовті, червоні, пурпурові, оранжеві, малинові барви для зелених ще листочків на деревах, які озиралися […]
Наворожи мені, веснонько Весняного та й первоцвіту, Помислів чистих і світлих Наворожи мені, веснонько. Наворожи мені, веснонько Росяних ранків погожих І щастя безмежного море, Наворожи мені, веснонько. Наворожи мені, веснонько Та й солов”їного співу І трав соковитих засіву, Наворожи мені, веснонько. Наворожи мені, веснонько Мирного неба блакиті І радості сонця […]
