Нет игрушек у зверушек. Как же скучно им в лесу, Может быть я куклу эту В лес зверушкам отнесу. Кубики возьму и мячик, Крокодила и утят, Пусть в траве играют с ними Или в ванной, как хотят.
Вже перший морозець торкнувся річки, А крига так тоненька, нестійка. На серці неспокійно, страшно трішки, Я схожа на осіннього листка. Ступаю крок за кроком обережно, З надією, що річка ця мілка, Можливо, мій цей вчинок легковажний, Але надія надто вже стійка. Тріщить потрохи тонкий ще льодок, Дурне завзятття все ж мене тримає. […]
перечекати перекохати перекотитися через пустелю гонору десь загубити дукати дійсність пустити до себе в оселю перегнівитись перепросити і перемазатись у баговинні в Богом забутому році і літі натяк побачити ясно-осінній перегоріти переболіти не винуватити інших у бідах от і дорослість от і прозріння от і катарсис нарешті і видих
Я придумаю наше кохання, Божевільне, п’янке до нестями І замкну за міцними замками Від липкого чужого втручання. Я придумаю щастя сплетіння, Всім печалям на зло і тривогам. Слід у слід по тернистим дорогам За тобою піду тихше тіні. Я придумаю казку між нами, Щоб летіти до тебе щоночі, […]
Він сидів непорушно і напружено, дивився в калюжу, ніби шукав відповіді у своєму зображенні. Його сусіди зграйкою скупчилися поруч, але на віддалі. Здавалося б, звичайнісінький голуб, яких повно у кожному місті. Не мріяв про долю вишуканих білих голубів – подарунків, яких випускали у небо на честь урочистих подій, до яких […]
Терновий вінок Жорстока краса, Вганяє у шок Вінок, що згасав. Вінок терен – цвіт Криваві квітки. Ключі від воріт? Невчасні думки. Вінок із тернин Спокута і біль, Увігнаний клин Примарних зусиль. Терновий вінець, Що зняти не зміг. Коли вже кінець? Чи тільки поріг?
Краплини смутку Стікають в море Струмочки, грудки, А вийде горе Сльоза краплина То тінь і тільки Гірка провина Маленька гілка Краплина-відблиск До сяйва сонця То миті відтиск Та крапля-стронцій
Він знав, що самотність найдужче відчувається спиною. Не захищеною. Варто необережно обернутися. Він знав, що важко тримати спину прямою, особливо, коли на ній стільки турбот. Знав також, що за спиною можуть обговорювати, осуджувати, шпетити. Це все не лякало. Здавалося звичним, особливо, з огляду на те, що за спиною не було […]
Ночами ты шептал “Люблю”, Так словно этому не верил. В истоме сладкой наготу Рукам могучим ты доверил. Меня поил таким вином- Какого не пила я сроду! Ты согревал меня теплом- Любовь заложница свободы. Со страстью я была на «ТЫ» Вся исцелована тобою, И чувства в тонкие жгуты, И ты… Так […]
Если ты человек, потерпи! Если ты человек, потерпи, На планете Земля поживи, Полюби, потеряй, помечтай, Упади, поднимись, выживай, Можешь думать, Что сам держишь путь, Придёт час, о свободе забудь, Дотянутся до солнца легко, Да, вот пеплу всегда не везло, Интересно и смело летать, Только в доме должна быть кровать, Сны […]
Дивлюсь на календар… Там червень місяць. Подивлюсь у вікно… І не збагну?! Чи то, мій календар по троху з‘їхав?! Чи то природа, шуткує наді мной. На небі хмари супляться, кубляться, І дощ постійно ллє та й ллє. Й термометр показує не двадцять… А лише, менше десяти. Щось твориться таке вже […]
. . ЛІТО, ЛІТЕЧКО ЗАКВІТЧАНЕ ПРИЙШЛО… . .Біла – білісінька півонія з рожевим відтінком заквітувала ось на радість мені і всенькому світові… Моя улюблена біла півонія розцвіла прекрасно і велично, розкриваючи свої чарівні обійми для заквітчаного червня. Розпустилася, як святість, як чистота, як незайманість, […]
Стрімкий потік гірської річки. Таким здається нині час. Летять повз нас хвилини-стрічки І їх не скласти про запас. Та головне, не завертітись У тому вихорі подій. І ще – ніколи не журитись, Якщо спізнився поїзд твій. Не ми малюємо узори І лабіринти наших днин. Шляхів багато, все прозоро […]
Чому так гірко плакала душа? Чому серце готове розірватися? Ні не розірвалося. І цього разу. А де ж сльози? Тільки дощ за вікном. Такий холодний. А на щоках так гаряче. Дощ далеко вже. Пішов кудись. Втік з очей. Не захотів бути поруч. А сліз немає. І холодно. Кава не гріє. […]
Фенікс сліпучий не знає стриму, Попіл палючий – вічна колиска, Іскра маленька – крила до волі, Вирій манливий спалить колишнє. Всесвіт згорає в полум’ї тому, Знову багаття тіні малює, Зникне без сліду, злетить угору, Житиме вічно в сполохах сонця. Сяючий Фенікс вогником свічки, Відблиском тьмяним в дзеркалі ночі, Вічний блукалець […]