Яшкові вранці Голова на похмілля (Були вчора танці, Було і застілля)… “Повезло б хоч трошки (тапки темпом знайшов)- “Аперетиву”б ложку (Й на кухню зайшов)”… Ну,і диво бачить Яшка (О,мить щаслива!): На столі горілки пляшка Й дві пляшки пива!.. “Може,це здалося”? Погукав хлопчину: -Що тут відбулося (Скажи мені,сину)? […]
-Ну,ти даєш,Веніамін (Часами махнула Тома)- Ішов цілих п’ять годин З роботи додому(!!!)… -Годі(гримнув Венька, Аж здригнулась хата), Бо будеш,дорогенька… Календарем махати!..
Сава з кумом зустрівся (І спитав його Тадей): -Коли на світ з’явився Підводний…хокей(!)?.. -Скажу,куме,без обману (Лиш подумаю як слід)- Тоді,коли…розтанув На…ковзанці(!)лід!..
Ищи родной меня, ищи. И пусть следы стирает время, И пусть, найдя ты не поймешь, Что поиск – это только бремя. Я стану пеплом для тебя И вкусом горечи тревог, И ты поймешь, как я нужна, Как больно, что дойти не смог. Я буду памятью бродить По лабиринтам тишины, Запутавшись, […]
А де б мені таку дістати силу, Таку непереборну часом міць, Аби донести гідність до могили, Не спокусившись звабою дрібниць? Щоб я зумів пройти свою дорогу, Ковтаючи трудів гарячий піт, Побачити в кінці, нарешті, Бога, І повернути даний Ним кредит.
А щастя що? Які його прикмети? Які у нього очі і душа? Які воно приховує секрети Під відблиском небесного ковша? Жадобою якою оповите В мереживі нечастих сновидінь? Яке воно і як його зустріти, Твою не зачепивши дивом тінь?
Кінець доби. Вечірній вітер. В горнятку нудиться глясе. Уривки слів і порох літер З дороги тихої несе. Ховає лезо небокраю Уламок сонячних пожеж, І я нічого не чекаю, І вже нікого, мабуть, теж.
Благословляю цю добу, Усе, що в ній хороше буде, І маску неба голубу, І чисті музики етюди, І час, який іще не збіг, І хворобливу пісню серця, І навіть той крутий поріг, Що перетнути доведеться.
У тих серцях, де не буяла повінь, Де не було гучних весняних злив, Де не ходив крихкий надії човен, І розпач за човном тим не ходив, Де не жила за ближнього тривога, Не відали за помилок стида, Там не було ніколи, певне, Бога, Бо Він в такі серця не загляда.
Ти пам‘ятаєш мій голос? Скажи потрібне слово – і я повернусь. Мої нові друзі створені з трав та диму; Які звірі живуть у їхніх головах? Тепер я просто марнославна дивачка, Що танцює з божевільним королем. На світанку від нас лишаться Уривки молитов Стародавнім монстрам І сліди нічної поезії.
У світанку цього сонний я диригент, Кожну ноту вивожду спочатку… В ніч казкових химер розганяю ущент, Залишаючи образ на згадку… Наливаю в горня підбадьорливий чай, Сходить сонце в шматочках лимону… Теплі промені злегка торкнуться плеча І неначе дбайливо огорнуть… Як на ниточку низку дрібних намистин, Звуки ранку збираю в сонату… […]
Глава 11 “Запобіжна міра” Андрія не було вже майже годину. Сидівши в автомобілі, я думала над своїми вчинками. Невже, через мою роботу загинули люди? Потрібно зателефонувати Івану. Вирішила я і не знайшовши в кишені телефон, згадала, що він так і лежить в кріслі в готельному номері. Мені нічого не залишалося, […]
А на долині пасуться корови, Водицю з маленької річечки п”ють, А, значить село виживає потроху, Тут люди працюють, кохають, живуть. Та долі єднають, народжують діток, Вирощують хліб та плекають сади. Бо тут навіть сонце яскравіше світить, Всміхається місяць з-за хмар молодий. Повітря тут свіже, настояне влітку На травах цілющих.Ти тільки […]
. . О, КВІТЕНЬ, ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ! . .О, Квітень, Квітень, як тебе не любити . .ГОСПОДНЬОЮ квітневою порою. . .І так хочеться і мріяти, і жити, . .І веселковою впиватись грою. . .Весна прекрасна іде, Весна квітує, . .Палітру розмальовує […]