Большая просьба – подарите миру шанс! Он заслужил его за сотни лет войны Не мир, так перемирие, как аванс За Холокост за геноцид за пир чумы. Империи, умерьте аппетиты! Вы управляете людьми, а не скотом. Поля, пустыни, кровью все залиты, Как черный ворон над землей парит Фонтом. […]
Где умирают наши радужные сны, Не там ли где рождались наши мысли? Как вянет черный снег в преддверии весны? И если смысл в пустой, бессмертной жизни? Откуда утром не спеша приходит день? где притаился последний наш закат? Что чувствует подстреленный тобой олень? Кто в небе звезды выводит на парад? […]
. . “ГОЛОС КРАЇНИ” . .А “ГОЛОС КРАЇНИ” – то свято чудове, . .І так радісно серденько б”ється. . .Душа УКРАЇНИ співає, радіє, . .І пісня українською ллється. . .У “ГОЛОСІ” – юні, чудові, вродливі . .Красу духовну людям дарують. . .Обдарування, поціловані БОГОМ, […]
І снився дощ, такий холодний. Старий мінявся світу зміст. Дуби стояли благородні і випускали перший лист. Весна свою являла милість, прощала скоєні гріхи, а ти чомусь уже не снилась, напевне, дощ розмив шляхи.
Тиха вечора втома. Сну не видно слідів. Небо падає громом у долоні садів. З вікон сіється світло. Чути десь голоси. І чомусь пахне квітнем в березневі часи. Вітер тугою дише, хмарні місить ряди. Поспішати? Навіщо? Та й… немає куди.
Що боятись земного? От було – і нема. Все, що сталось сумного – Промине крадькома. Людства сонм переоре Плуг прийдешніх століть, Тільки лишаться зорі Іншим мріям світить.
Смертю зоране поле. Нескінченність і бруд. Люди доброї волі, скільки вас нині тут? Є у вас досі сила? Є до ворога лють? Бо ж свої, ті, що з тилу, вже у спини плюють. Що нікчемам відвертим сенс й ціна боротьби? Хто боїться померти не боїться ганьби. Що до вашого болю […]
Такі глибокі очі сині, І губ усміхнених муар, Із Вас писати би картини, Шкода, що я не Ренуар. Для мене фарби й пензлі – мука, А полотно – реальний кат, Ще не знайшлася та наука, Яка дала би результат. Не йдуть мені чомусь і гами, Я навіть з фото не […]
Поволі ступаю вузькою стежиною, Погожою я насолоджуюсь дниною, Волошкою-квіткою – неба краплиною, На травах зелених росою-перлиною. Колосом стиглим, що буде хлібиною І винограду гнучкою лозиною. Милуюся жайвора піснею дивною, Що зранку лунає десь там понад нивою. Річкою, що протікає долиною Та хвилею мнить до себе грайливою. Лебідкою гордою та білокрилою […]
Хто я, скажи, що тут в гримасах віри, Одній тобі у вірності клянусь, Що в погляді твоїм боюсь довіри, А більше, щоб довірилась – боюсь. Що чуйних слів патетика нестерпна, Пустинний берег відданий хандрі, В твоїх слідах шукає знак безсмертя, Самотній друг, на стоптаній землі. І змірює своїм байдужим зором, […]
Павутина міражів… Руки зв’язані… Очі Хочу – За рожевих скелець блиск! Хитрий лис, Ми одним з тобою вже миром мазані, Знову петлі віражів… Приручилися удвох Блиском колії… Бачу Плачу – Дні мотаю у клубок… Між зірок Я блукаю у човні меланхолії, Тільки серце тьох та тьох… Відпустить весло надій? Проти […]
Ліцензія на біль, А сіль Летить нестримним рикошетом, Зникає срібним силуетом І цвіт міняється на цвіль! Ліцензія на зло… На скло Лягає відчай павуками, Повзе корінням чи гілками, Та не пече, бо допекло! Ліцензія на світ – “Привіт!” А на душі: “Та йди до біса!” Забралом падає завіса, Детонувавши динаміт!
Все просто… Насправді лиш осінь Малює пейзаж у дворі, Де сонні дерева ще й досі Простягують тінь до воріт… Де сонце, минаючи обрій, Згубило промінчик в траву, А вітер – музика хоробрий, Натягує струн тятиву… Все просто… Напевно, це осінь Мій смуток збудила зі снів, Як срібло вплітала […]
Холодне око миршавого кратеру не роздивишся на Морі Спокою, За умови, якщо під руками немає астрономічного телескопу, Не знайдеш очей Аргоса в нічному небі обнятого логосом, Він дивиться з хвоста павиного і її розмовляє голосом. Маслини Мікен пригадує, непричетний погляд оливковий, Що стояв смирним стражником, жертвою – тисячоокий, байдужий, ликовий, […]
Мы все хотим причастны быть к чему-то, Большому, вечному, не ведая призванья, В себе, ни то, что множит фатум скуку, Без должного, но тщетного сомненья, Что в нас таланта меньше чем находим, В других. Но хуже, что глаза свои отводим, От зеркала, что может на мгновенье, Открыть в лохмотьях нас […]
Яких ще слів в тобі не знаю я, А ті, що знаю – чи вони потрібні?! Як в безворушші сказанність твоя, Що ясним небом зрівнює подібність. Так в тихім небі спалахне зоря, Тобі явившись в дивному сузір’ї, І ти впізнаєш серцем немовля, У цьому обважнілому склепінні. В годинах вічність бавиться […]
Коли в повітрі блякло-сірому, Ще вчора спекою задушному, Стрімким падінням крил зворушений, Як чорних зграй рядків по білому. Я згадую твій голос змучений, Затишшя крил очей байдужості, Обмежений, навмисно звужений, В легких бретельках сну задушений Твій погляд із контексту вирваний, Ще не забутої історії, Як блякло-сірими повторами, В твоїх повторах […]
Навіть незнаю із чого почати.. Після того першого випадку через 2 роки ми знайшли нового друга. Його звати Пітер – він колишній наркоман, зараз він наш друг і вірний помічник. Я більше не буду казати деталі, почнемо розповідь.. За тиждень перед Хеловвіном ми шукали страшні містя. І знайшли – було […]