Змовк голос міста, впала з неба зірка… Пекучий біль…такого не було… Дід-Кам`янець кремезний плаче гірко – Пішов у вічність Тихонов Павло. Він був найкращим, нашим Левітаном, Вінки сонетів місту дарував І по радіохвилях капітаном До болю рідний тембр мандрував. Наш дикторе, наш друже і людино, Про тебе спомин смерті не […]
У Близнюках біленька хата, Кімнати затишні у ній, В одній із них світлина тата, Який загинув на війні. Від втоми стулює повіки Вдова приречено-сумна: Забрала в неї чоловіка Своя-чужа дурна війна. З дитинства мріяв він про небо. Здійснилась мрія – він літав. Як виникла така потреба, На захист України став. […]
Тебе немає, та звучать пісні, Немов з країв далеких телеграми, Ми живемО, неначе уві сні, Де ти, наш рідний Своєрідний з нами. І тиша лиш пробуджує від сну: На жаль, тебе нема, ти нас покинув. Нам не забути днину ту страшну, Коли від рук чужинських ти загинув. Зустрів своє кохання […]
Поэты Питера, как это необычно: Мы с вами в жизни вовсе не знакомы, Но слушать ваши строчки так привычно, Что кажется, вдруг Питер стал мне домом. Лишь Интернет меня сближает с вами (Как хорошо, что есть он в жизни ныне). И я играю часто со словами – Пишу стихи в […]
До зустрічі! Бувай, «Поділля Open” – Яскравий поетичний фестиваль. Ти нам букет із вражень і захоплень Приніс, та час прощатися, на жаль. Два дні ці пролетіли, мов хвилина, Що сповнена душевного тепла І мабуть, кожна в Кам`янці людина Свою струну поезії знайшла. І не дарма приходиш ти з весною, Поезія […]
Буває, дружба, що зі школи З тобою поряд все життя. Вона міцна, тому ніколи Не йде безслідно в небуття. Ні відстані, ні перепони, Вир змін життєвих і подій, Ні всіх умовностей кордони Ніколи не завадять їй. Про нашу дружбу так сказати Я можу. Ти, Оксано, теж. З шкільної лави розпочата, […]
Весна тепла, барвиста багата Одягла з ніжних квітів вінець Й привела День Народження – свято У мій рідний старий Кам`янѐць. З ранку повниться місто пісня̀ми, Лю̀дським гомоном, сміхом дітей, Ра̀зом з «ді̀тьми» свої̀ми й гостя̀ми В щирій радості свята цвіте. Тут і ярмарки гарні, барвисті, Де вирує майстрів колорит. Тут […]
Коли небо запалало вогнем й горизонт розчинився в імлі, Адам раптом згадав – він не Бог, а частина Землі…
Удар в серце ножем! Знову, знову і знову… Кров з розпечених вен… Ноги скошує втома. Біль пронизує тіло — розлучаюсь з собою. Як же, знову, хотіла б, опинитись з тобою! Пробивається темінь крізь розплющені очі — Потрапляю в обійми безутішної ночі. Хочу ще раз почути звук дитячого сміху, Хочу ще […]
Вышивала ночь на неба черном шелке Бисером созвездья смелою рукой. Создавала сказку острою иголкой, Грусть прошедших дней оставив за чертой. Тонкой паутинкой вьется нить надежды, Собирая звезды в чудный хоровод. Примеряет город новые одежды, Отражая в лужах целый небосвод. Ароматным чаем пахнет ночь в ладонях… Ее терпкий привкус чувствуя душой, […]
Себе на дивній думці цій я знов Ловлю й не знаю, як її прийняти: Історії й розмови про любов Мене почАли злегка дратувати. Почую про кохання я і вмить ЗащЕмить серце й стук його луною. Хтось стрів в житті любові світлу мить, Але чому це сталось не зі мною. Чому […]
Никто не описал жизнь так, как Ника. Во многих даже малой части нет Души, того пронзительного крика, Что жил в её стихах. А в чём секрет? Иль из-за странных мыслей спать нет мочи, Иль боль сжимает горло, как клешня, Но приходили к девочке той строчки Всё чаще ночью, реже – […]
На плёнке чувствительной след остаётся От вспышки мгновенной и яркой. Фотограф – волшебник – Ему удается сберечь без единой помарки Лишь миг, что ничтожно для вечности мал, Короткое жизни мгновенье. В окно объектива секунду поймав, Её сделать чудо – твореньем. Пейзажи прекрасные, лица людей Родных и совсем незнакомых, Улыбки счастливые […]
Мысль для стиха подобна ломтю хлеба, Что так горяч, что только из печи, Подобна островкам весенним снега, Что днём лежат, но прочь уйдут в ночи. Хлеб нужно смаковать, пока горячий, И снегом любоваться в зимний срок. И с мыслью этой так же, не иначе. Для всех поэтов в этом есть […]
Стихи, они ранимы, словно дети, И разными рождаются на свет. Они живут на маленькой планете, Которую создал для них поэт. Одни из них звонки, ярки, хрустальны – В них нежный шепот, ласки и любовь, Другие же угрюмы и печальны – В них свет не мил и часто льется кровь. Но […]
коли доби в минуле потяг рушив і допивала чай остання мить угору поповзла жовтава груша що намагалась сонце замінить ми просто йшли вигулювати тіні ховався за паркан солодкий без і голосів тендітне тріпотіння заповнювало пустку до небес ми знали все всього було нам мало нас не тримали спогади та яв […]
В небо шлях зірками мощений. Місяць світить каганця. На дворі неділя прощена Добігає до кінця. Вже думок немає надлишку Та обтяжливих розмов, Я шукав рецепта затишку, І здається що знайшов. Серце, тишею напоєне, В грудях повагом вдаря. Я усіх простив за скоєне, І не маю тягаря.
Над нами реальність безсила, Безсилі і небо, і час Допоки є наші могили, Допоки є пам’ять про нас. Ми – зорі. Ми ранки й тумани, Смарагдовий відблиск трави. Коли і того вже не стане, То ким тоді будете ви? малюнок Олега Шупляка