Знає батько, знає син, І зоолог ще нашкряба : “Найстрашніша із тварин – Наша, українська жаба”. В когось дача, в когось хата, Мерседес чи мотоцикл – Не дрімає жаба клята ! Тож її життєвий цикл Ще вивчати і вивчати. Множиться в повітрі, страві, Проника в тіла і душі… В Львові, […]
У мене є мій рідний дім… І в кожного він є на світі. Та у багатстві тім своїм Цей скарб для мене наймиліший – Мій рідний, любий, отчий краю, Для тебе пишу і співаю… Багатств на світі є чимало – І золотих, і дорогих… Чомусь тепер на світі стало Так […]
Потоки Стіксу переплив – Орфей в Аїд спустився з неба І вимолив сльозами злив Свою кохану в світло Феба. Торкнулись хвиль космічних струн Персти ліричної Евтерпи, Почули гру хазяйки трун, Від звуків їх серця затерпли. Прийшов і ти в мої світи, Злетів з орбіти мов комета, І шлейф яскраво засвітив […]
Так, ніби нічого у нас не було, І не тремтіли руки стиснуті, І не грюкали дверима навмисне, на зло, І не судомило від пристрасті. Так, ніби в’їлася в кров зневіра. І тут не було любові й спочатку. Кожен кожному кара й офіра. І серце не шили за латкою латку. […]
Дні життя не горять, не тліють, Не киплять світло – сірим паром, Тільки запахом цвілі років Вічність вкриє їх вогким шаром. Час життя не проходить марно, Завжди в серці пульсує в ритмі, І невпинно летить із вітром Ледь по краю на лезі бритви. Мить життя на цупких паперах Виставляє штрафи […]
Ой, спіткнулось серце об жорстоке слово, – Як об гострий камінь, вдарилось добряче – Плакало безслізно, зойкало безмовно, Щоб ніхто не чув і ніхто не бачив. Застудили серце не дощі осінні І вітри колючі, а серця байдужі. Хто цьому зарадить в нашій медицині ? А заплаче скрипка і воно […]
І вилізли на світ усі примари Жорстока правда проклятого дня Хоч і співав що тільки нею марив А потім сам на глум її підняв Та й висміяв цинічно поза очі А світ на жаль тісніший від села І чутно хто із ким над ким регоче Де в бруд вкатали жорстко […]
Дощі змивають сум небес- Сплакнула осінь. Зими підтанули сліди- Змарніла просинь. Уважно дивиться ліхтар В калюжі-очі, Ховає радість і печаль У сни пророчі. Будинки мокрі і німі Шукають світла, Краса ошатна за вікном В цю мить поблідла. Тихо потріскують дрова В печі до ранку, Дарує вечір тишу днів, Мов забаганку. […]
З тобою впевнено усюди почуваюсь. Ти не примхливий, ти такий простак. Ти зігріваєш, коли легко одягаюсь І завжди пахнеш, мов міцний табак. Ти вирушаєш, мчиш мені на допомогу. Та що тут говорити? Ти – герой! З тобою вирушаю у дорогу! Нарешті я знайшла… ти – саме той! Вмикаю радіо, давай […]
Він лиш торкався клавіш — гасло світло І все довкола завмирало в тишині. В очах сіяло і тихенько літо квітло. Він, навіть, в снах наспівував пісні. І кожен день у справах і турботах Він біг до неї, дарував свою любов. Із нею розмовляв на дивних нотах, Бо інших у житті […]
Щемить душа, волає в небо думка. Болить той спогад, що в історії навік. Серед книжок лежить сіренька знимка, Застиг мій погляд і у серденько припік. То чиясь донька, мама чи дружина. Худенькі коси, висохше лице. Така бідненька, але чиста одежина. Стоїть, підперла боком деревце. А біля неї, певно, її діти, […]
«Дзеркало» Дивився з дзеркала на мене Для мене не знайомий чоловік Обличчя зморене як небо Дивились очі з під повік Так сильно зморений війною Виски вкривала сивина Лишень зігрітий був тобою Коли стискала далина Дививсь на мене не вблагано Сказати щось мені хотів Та тільки мовити ні слова Таки […]
«Течії життя» Я жив, неначе і не жив Блукав в пітьмі, поміж вечірніх вулиць Когось втрачав, когось любив Чи праведник я, чи безумець? Несло мене по течії життя Та озирнувшись, й нічого згадати І у душі своїй не відчуваю каяття Та за помилки ті, доводиться страждати Ті погляди […]
«Не мовчи» Не мовчи, коли є що сказати Так буває, що стало запізно Не старайся душі приховати Вона поглядом палить так грізно Цілував ті вуста, потонувши Закохався, бездумний хлопчисько Та напевне, ти зовсім забувся Що та осінь, крадеться так близько Жовтий лист падав сумно додолу Він вкривав ту похмуру […]
Лети, лети, неторкана всіма! Подалі від любові і наруги Отих, хто простягав до тебе руки, Хто перстня вдяг і хто його знімав. Сягай висот незвіданих, нових! У далі незбагненно срібно-сині, Де мрії, наче зорі, – незгасимі, Де Той, хто буде ставитись «на Ви». Нехай і поміж ребрами щемить, Бо вдома […]
“Ворожки не залишай в живих” Ісход, 22:18 Де голі дерева і дупла розкривши роти Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують, Де вени землі наполегливо риють кроти, – Самотня хатина стоїть під оспалими липами. Там духи пильнують того, хто обрав манівці. Між ними і нами спадають незримі паркани. Утоплені манять до […]
*Казки” Ви свій народ, вели на бійню Сховавши правду за казками А правда та, покрита сіллю Усіх людей, що там вмирали Поїли щедро землю кров’ю Вкривали юними тілами Давали босоногим дітям зброю Ридають в горі, їхні мами Чи мало вам? Ще не нажерлись? Самі сховавшись в кабінетах Ви для […]
«Лід» Не буде з нас ні друзів Не буде й ворогів Щоночі я про тебе Багато бачив снів Та ось тебе не стало Для мене щезла ти Усмішкою лукаво Коли горять мости Коли кохання скресло Неначе крига, лід Бездонні її очі Більш бачити не слід Для чого рвати серце? […]