У душах щирих вільний дух Крізь небо дзвоном розіллється. Не забувай шляхи, мій друг, Де спокій знайде твоє серце. 08.11.2016, ©Анна Силка
Люблю гуляти містом у обідню пору, Коли немає ні автівок, ні людей. Лише одне весняне сонце над тобою, Легенький вітер та щебет пісень. 23.05.2017, ©Анна Силка
Ніч. Місто. Тиша. Довкола ні душі. Знайомі вузькі вулиці у білому вогні. Лише ми вдвох з тобою і сплячі ліхтарі. Туман згори спускається – сховаємось в нім ми. © Anna Sylka, 12.11.2018
* * * Спору не треба: найдорожче у світі слово -життя! * * * Для когось життя – непосильна ноша. Комусь – коротке… * * * Навіщо прийшли ви у цей світ і життя нераз спитає. * * * Як ви до життя. так само воно до вас! І не […]
*** Осене, птахо небесна!.. Зріють під крилами весни, Грають морози весілля, Вариться приворот-зілля. Хмари – химерні узори. Наскоро струшені зорі В глицю колючого ранку. Гріють тебе, як обранку, Теплі тумани з грибами. Ти гомониш з голубами, Скльовуєш крихітки сонця На вечоровій долоньці. Світла, барвисто-прозора Вічна твоя непокора Вся голосна й […]
Мені неначе слів не вистачає, Щоб розказать тобі, як ліс дрімає Навколо нашого монастиря, і як гойдає Пітьму ліхтар, і оживає Щось нереальне, і псалтир читає Хтось за вікном у храмі мелодійно, І осіняюсь я хрестом благоговійно, І ранить серце гострий біль спокут, Та дякувати Богу, що я тут! Мені […]
Сніжинка впала на долоню (Хіба їй в цьому забороню?) І розтанула ж в ту мить, а могла б іще пожить… * * * Там землю сніжком притрусила, Розігнала тепло крадькома. Пташині стиснула крила, У свої права вступила зима.
Моя малесенька надія, Моя жива, щира душа. Моя ти віра, що зоріє, Моя розрада вікова. Я кожен день з тобою поруч, Я кожен подих бережу. Лише з тобою я зростаю, Лише для тебе я живу. Можливо, мало я ще знаю, Можливо, мало говорю, Свою любов у серці таю, Але в […]
Заходив дощ до мене вранці. Тихенько краплі опускав. Приніс привіт з рідного краю – І раптом, маревом розстав. 20.09.2016, © Анна Силка
Гори вкрили хмари, Вітер ввись піднявсь – Якось так раптово Літній дощ почавсь. 27.06.2017, © Анна Силка
Закриваю я очі і бачу: Милі оку ріднії степи, Де дитинство пройшло босоноге Тихий двір, де із братом зросли. Синє небо тоді посміхалось, Колосились грайливо жита, Ми з тобою тоді ще не знали Батьківщини безмежні края. Уявляли лише ми стежину, Що манила все нас вдалечінь, Наша рідна, мрійлива країна Була […]
Уже чотири роки разом ви живете, Розділяєте і радість, і журбу: Дві частинки всесвіту далекі, Які давно вже склалися в одну. Одне для одного ви цілим стали, Одне для одного – великий світ, І колись зимою пострічавшись, Долі воєдино влітку заплелись. Ви, ніби різні, і водночас ціле. Одна частинка серця, […]
Задыхаясь, я все ищу свой вечный путь. Ночь сойдет с ума – где ты теперь, мой лучший друг? Убегая вдаль – оттолкаю всех вокруг, Вся моя беда – не пойму я жизни суть. ©Анна Силка, 09.12.2017
Я поэтом не стану с тобой никогда, Всех муз распугала криком: – Сделай чай, закипела давно вода! После этого рифму хоть выкуй. После лязга дневных передряг, В тишине хочу ритм услышать, – За сметаной, сходишь в продмаг? После слов таких едет крыша. В кресло сядешь, услышишь зов, Написать пару строк […]
Мій Ангеле, важка я підопічна. За що, повідай, вибрав ти мене? Все тлінно, все в житті мине. І знов виходжу я на полосу зустрічну. Мій Ангеле, у тебе сто облич. Леліяв ти мене ніжністю мами. Пробуджував любов її устами. Душа матусі проростала в кожну річ. Згадаймо, Ангеле, коли безмірне зло […]
У неї брови й губки – татуаж, Все скориговано, все супер перманентно! Їй імпонує романтичний антураж, Вона сидить за столиком шляхетно. Вона по вечорах не ловить гав, По килимах ступають ніжки м’яко, Вона при зустрічі кидає ніжне: «Way!», Так, начебто принцеса із Монако! Вона смакує в барі-казино М’якенький стек під […]
Завтра – це близько і занадто далеко. Дочекатись би… * * * І як у квітні зазеленіла трава! А зима – поруч. * * * А зупинитись, оглянутись ніколи – час жене вперед. * * * Не варто ритись у минулому – ніщо не виправите. * * * Лише поети […]
Сьогодні танго осінь танцювала, А вчора вальс кружляла по стежках, Ритмічно степ в негоду вибивала, Й стрибала польку вранці по садках. На біс ішла красиво й граціозно, Мов примадонна сходила нова, На струнах вітру грала віртуозно, Щоб чарувала музика жива. Я закохалась в осінь випадково, В її тонку й божественну […]