Цвіти, моя трояндо, у споко́ю! Я всі твої тривоги понесу, Як птах, розправлю крила над тобою, Щоб захистить квітучую красу! Стебла́ твого́ лиха́ рука людини Не доторкнеться, квітонько, ні, ні! Нічну росу́, сумних очей сльозини Оближуть сонця промені ясні́. І зо́рі коло те́бе впасти раді! На пелюстки́ червоний вечір ліг! […]
Ти простягаєш свої руки, щоб зігріти, Як віти сакури, тонкі рожеві віти, До того сонця, що давно-давно загасло, І ти це усвідомлюєш прекрасно. Не буде казки, і промінчик не розбуде, Тієї дівчинки ніколи вже не буде, Вона льодинкою розтанула в озерці, Вона залишилась у маминім люстерці!
– Ало! Привіт! Я знаю – час вже пізній. Не розбудила? Ні! Мені теж не заснуть! Я довго думала: можливо ми і різні, Та ми однаково хотіли разом буть. Так довго готувала цю розмову, А зараз слів – порожнє полотно… Пригадую моменти знову й знову, Коли так добре, визнай, нам […]
Я Пролісок синій з-під снігу! Я квітка, а не людина, Я пролісок синій з-під снігу! А ти – моя Полонина! А ти – моя сніжно-іскриста, Єдиная поміж горами, А ти – моя ніжно-імлиста З рубіновими вустами. Можливо, що тільки до ранку Живу я, моя таємнича! І хтось собі в забаганку […]
По телевізору йшла «Битва екстрасенсів», Що гризлися, немов скажені пси, Гамселили своїх і іноземців, Трощили один одному носи! Два оператори заклякли біля камер, Показуючи у прямий ефір, Як чародій на ймення Фіма Шнайдер Дубасив ворожбитку з Броварів. Відьмачка магією вуду володіла І рохкала на всіх, наче свиня, Телеведуча мало не […]
Повзе, мов шаль, по полю сизий дим, Жене огнище вітер що є сили… Ніхто нам не стає таким чужим, Як той, кого раніше ми любили! Чомусь найбільша ненависть до тих, Хто саме серця твого доторкнувся, Та після пристрасних і тимчасових втіх, Мов від непотрібу, від тебе відсахнувся! Не прагніть чужим […]
«Ескіз» Я знов сам не свій В обіймах чужих невідомих повій Залитий вином таким хижим, багряним Світанок проб’ється важким полум’яним Та знову без тебе… Тепер обійняти по справжньому може лиш небо Зелена трава Мов зовсім не жива… Пожовклі листочки Це осінь крадеться так швидко І серце моє не живе… […]
горішини по осені вона плаче віршами і зберігає їх у кошику аж поки не проткнуться горішинами між затоптаними підошвами. аж поки не заграють крилами над порепаними асфальтами, не розіллються бурхливими зливами, тихо танучи в басах і альтах. в часи між «до» і «після» сповиває їх щогодини, щогодини колискова пісня молитвами […]
Авторська пісня Рано-рано, ранесенько у святу недільку Показалась Матір Божа малому Васильку, Показалась в криниченьці, коли хтів напиться, Стало дитя на колінка, зачало молиться. Дай, Небесная Царице, з войни мого татка, І щоб навіть школярами ходила колядка. Татко з войни ся вернули, злагодили стріху, І малий Василько виріс родичам […]
Дарунок долі Сьогодні я бачила щось неймовірне, чисте й безнадійно вірне. Чоловік з сивиною на скронях, любов свою ніс коханій в долонях. Він щиро так говорив про коханої очі, як її обіймав пів століття щоночі. Як вона дарувала спокій йому і сім’ї, і створювала щастя будь-де на Землі. І […]
Ти, може, промовиш: «Усе — маячня». І спогади спалиш, мов зайві світлини. Одвічний наїв і прадавнє знання Злетять у безодню зозулькою з глини. Але в ноосфері відновлять свій чат Уперті Богдани, Івани, Степани. А скіфські баби приведуть онучат, Навчать їх, як пасти зірки над степами. Солоні шляхи — від […]
чиєсь обличчя у сльозах. і дзвінко лине сміх веселий. надії квіточка в руках піском просипалась на землю… чи то поезія була?.. лунає піснею тривожно. і давить неба синя мла… і слово вимовить не можу.
у цих святах залишися останнім на ключ замкнути ятку назавжди, аби ніхто не зміг упасти в яму і вкрасти маску, вскочити в пітьму. впаде хай ключ, утопиться в кишені широких у клітиночку штанців – в самотність увійдеш мов у пустелю, де міражі танцюючих слонів. в душі умить злеліється надія, що […]
стогоном, гуркотом, гомоном здушеним місто ледь дихає урвантом здавлене. стежка до обрію десь у віддалені чорнокриваво вибухом скрушена. в сизому горнію хмурному круки кружають колами тінями хижими понад хрестами, руїнами, хижами – в погляді пошук, із болями – злука. сіли на дереві злі, насторбучені. сваряться круками луни відлунними. дощ закрапав […]
з сипкого неба висипалось сонце піском червоним поміж хмар крихких. сяйнула іскра. тліючи, погасла. яскравий спомин невловимий стих. і обрій звис у мріях невідбулий на тих шарагах, з місяця в зірках. у зграї нетлі давній попіл праху здіймають мов квітковий пил в степах. то злую гру затіяло минуле напівтонів, у […]
тобі дозволено Богом складати якісь вірши. розпоряджатись життям як тобі заманеться і хтозна як. любити жінок і горілку, сало, із м”ясом борщі. трактувати зло і добро абстрактно, відсторонено, з байдужістю, абияк. тримати в кишені ключ від вагомих дверей у духовний храм. і дріб”зкове вважати величним. величне… – мілким. полюбляти розмови […]
Авторська пісня Душе моя, душе моя, Чом не даш собі, небого, розради? Яких скарбів, пишнот яких Ти шукаєш по дорогах неправди? Чом не живеш, як Бог звелів, І не летиш до Янголів? Душе моя, душе моя, Чом двоїшся, чом холодна єси?..
Зніма перуки осінь з лип -кокеток, Березам вітер коси розпліта, Покинув жовтень осені маєток, Й з ним час, як птах, у вирій відліта. Густий туман у парку заблудився, Бурштин зніма з природи навмання, В дворах поволі й легко розчинився, Й сховав на кленах сіре убрання. Холодний ранок спить в обіймах […]