Свідомості дзвони змовкають в безвиході днів. Ледь чутні ще зрідка її одинокі удари. Зелений туман у думки наші й душі засів, І долі людські знов вершать можновладні бездари. Тепер українське не треба, у темник його! Ві ват олігархам! Зробили усіх нас на славу! Смакуй пропаганду Росії, зрікайся свого! На що […]
біль
28 posts
Коли в мовчанні губ твоїх Підкреслене звучання тиші, Злий погляд серце застеріг, – Закреслить все, що я напишу. Закреслить біль в звучанні рим, Заплющить страх на чорну риску, І все розвіється, як дим, І пустота підступить близько З твоїх закреслених картин.
Удар в серце ножем! Знову, знову і знову… Кров з розпечених вен… Ноги скошує втома. Біль пронизує тіло — розлучаюсь з собою. Як же, знову, хотіла б, опинитись з тобою! Пробивається темінь крізь розплющені очі — Потрапляю в обійми безутішної ночі. Хочу ще раз почути звук дитячого сміху, Хочу ще […]
Злилися душі і серця В довічний крик. Куди подівся жаль? Куди він зник ? Лиш біль безмежний, без кінця – Звучить виразний крик Кричать то – душі і серця І ми одні із них. А що ж до душ – Батьків, то наших спомин. Серця – то наші діти, І […]
Ти зробив з мене дівчину – воїна. Показав світ у чорному вимірі. Скільки лиха тобою вже скоєно? Скільки зрад коханню і вірі? Ти мене все відучував плакати. Під табу взяв усі мої слабкості. «Жорсткість духу!» – умів лукавити В манері добра і лагідності. Ти все скручував стрічку Мебіуса В безкінечність […]
Шестнадцать долгих, серых лет Я слезы лил на белый лист бумаги. И написать обычное “привет” Не мог. Не проявил отваги. Сейчас все помню, как вчера. Кровати твердые и стены, что не лечат. Подъем по времени, однообразный завтрак по утрам И бесконечно тянущийся вечер. Даже была любимая игрушка— Пластмассовый солдатик без […]
Стою на балконе, не боясь отпустить всё Желанья всё больше, чтоб вниз устремиться Ведь может тогда, на мгновенье в полёте Смогу ощутить я секунды свободы Свободы от мыслей, что гложут меня От чувства вины вчерашнего дня От страха, что снова ты ранишь меня Или я разлюблю и обижу тебя Свободы […]
Посвящается… Впрочем, ты знаешь кому. Дай отдышаться, ты дай отдышаться мне – По унылым губам, опустевшим родным глазам я Всё вижу сама… и этот нож в моей руке, Но не волнуйся, сегодня он не убьёт тебя. Не сегодня, не сегодня, но может уже даже завтра, После обеда, за […]
А що ж врешті заховано в слові «Кохання»? Плескіт хвилі бурхливої о берег чекання! Вітру пориви несвідомі та дужі! Очі палаючі! Мрії жагучі! Єдність і шепіт тремтливих сердець! Біль через те, що життя – нанівець! Палкі сподівання, безхмарні бажання Й сонцем осяяні тихі світання… Жага до людини! Страшна! […]
На літньому,міському бульварі , Зустрілися дві самотності. Одна-це суцільна трагедія, Сумлінна, своїми талантами бита, Малювала чудово і любові не знала. Інша-розбита жахливішим лихом. Сумує і кружить як хмура лисиця, Завжди позіхає на хмурі зіниці, Любов’ю зігріта, горіла одна. Обидві вони закохались, Не бачили болю й страху, Жили тільки мріями, блукали […]