Все частіше нам здається,Що прийшла всьому межа:Все дістало, не вдаєтьсяІ ти торкаєшся ножа… Пальцями ведеш по лезуІ береш за рукоять.Наче сп’яну, хоч твереза,В голові думки роять… Уявляєш, як по венахВраз ковзнув холодний сплав,Рух, і кров тече багряна,Ніж блискучий мокрим став. І здалось тобі, що ось вінВихід – рішення усіх проблемІ […]
думки
14 posts
Безлюдний би острів… Не острів – маленьку місцинку, Де серцю є простір: для втілення мрій й відпочинку… Де все по складах і читабельно, як в першому класі, Та тільки усе без ривків у просторі й часі… Мені на безлюдну місцину хоч би на мить, Де серце розтріпане, спокійно й тихо […]
Що маю я у цім житті? Лиш тільки купу лахів в шафі, І стопку м’ятих папірців – мої вірші. Ось все, що маю я насправді. Що ношу я в своїй душі? Любов, журбу, якусь образу… Це все зібрали у рядках мої вірші. Той звіт на білім полотні для часу. Що […]
Кажуть, що людей нам посилає Бог: Когось для щастя, когось для досвіду… А іноді з’являється той хтось, Кого ти розумієш навіть з погляду. Кого слова звучать як пісня, як мелодія, Ти розумієш кожну ноту, кожен вдох. Життя звучить тепер, немов симфонія, Коли ви разом, коли удвох. Кажуть, що людей нам […]
Боюсь чогось в житті не встигнути: Комусь важливих слів не доказати, Пробачення у когось попросити, Якусь цікаву книжку дочитати… Боюсь чогось я не навчитися, Як дуже хочеш, то знаходиш сили… Боюсь на мить я зупинитися, Себе утратиш – світ не милий… Боюсь чогось я не побачити: Країн далеких та цікавих […]
Жити сьогоднішнім днем… Чому би й ні? Сьогодні один мій знайомий сказав, що саме так хоче провести своє життя. Навіщо переживати за майбутнє, яке може й не настати? А насолоджуватися кожною хвилиною життя, кайфувати та пробувати щось нове – ось це зовсім інша справа. Частково я з ним погоджуюся, адже […]
Йшла по воді, не за водою Тікали із-під ніг мальки Ледь чутним голосом ріки Всевишній говорив зі мною. Про що із смертним говорити? Про час, про біль, про небуття І про непевність майбуття, Про те, що ще не пізно жити Не пізно все відчути знову Співати, слухати вірші […]
Опустилася тиша у темряву, не розхлюпавши й звуку, чуєш? Зупинились в тобі, завмерли ті слова, що ти ледь тамуєш. Та не втримати їх, не приспати – їм затісно в твоєму розумі. Вже не можуть слова мовчати! Миттю вирвались – стали сльозами. З мозку вирвались – стали іскрами, заблукали у сяйві […]
В тобі проросли краплі душі моєї І серця. З того немає нової ідеї. Не скласти розбите скельце. Але болітиме довіку. Тобі. Мені. Гортатимеш віршів сторінки. Обійматимеш крізь сни. В особливо схожі ночі Затримаєш подих, Бо відчуєш те, чого не хочеш. Це як намагатись не пити воду…
Вже запах осені відчутний Заповнив простір, всюди люди. Та у думках своїх закутий Ідеш кудись або в нікуди. А серце б’ється все частіше, Таке життя – ставай сильнішим. Тихенький гамір в голові, Але все добре – c’est la vie.
Щастя… слово з солодким присмаком і довгим відлунням у душі. Кожен у своєму житті мав змогу хоча б раз відчути цю п’янку мить щастя. Далекого і недосяжного і водночас такого близького і живого. Щастя — це стан душі і тіла, це сенс існування для багатьох із нас. Воно не може […]
Листопад, листопад… Багато ж ти завдав мені болю, і ось знову прийшов на мій поріг… Думаєш, я рада тебе бачити? А знаєш, а я рада. Дивуєшся? Не дивуйся, я вже не та тендітна дівчинка з розгубленими очима, я – сильна жінка! Я – жінка-осінь. Тоді, давно, а для мене ніби […]
Сам я на троні – у домі холодному У тронному залі чекаю на смерть. У тому дитяті новонародженому Приходить цар а моя погибель. Мої ридання – тривожні думи… В холодному ліжку корона це все! О як же бути, зі скарбами цими – Він скіпетр влади навік відбере! Сам я на […]
-Дивні й нехороші Помисли витають: Чому кругом гроші Гряззю називають? -Забудьте ж,ну-мо, Думки нетямущі;- Адже і грязі,куме, Бувають…цілющі!