48 ГРАДУСІВ🖤 🖤 Все палає, огортай моє тіло вогнем. Світ згасає, бо душа відпускає цей день. Твої очі, наче полум’я сльози життя. Я згасаю, і немає назад вороття. 🖤 🖤 Поза лісом і горами, застрягла любов. 48 мертвий градус, кипить моя кров. Ти ламаєш руками ногами цей день. На колінах, […]
гордість
417 posts
Гуцулка Моріка – Це сонце в очах І гуцульський танок На голубиних небесах… 2 З’єднались гори З небом Божим, З’єднались люди З трембіти голосом… 3 Гуцулка Моріка, Твоя Душа співає, Немов рожева птаха Над Карпатами літає… […]
Давайте ми згадаємо Шевченка! Слова могутні, віщі з “” Кобзаря”, Рядки його описуючі неньку, Країну, де заквітчана земля. Давайте ми згадаємо як тяжко! Жилось поету у сирітства літ. Він став на ноги зі слабкої пташки, Поклавши душу на широкий світ. Давайте ми згадаєм патріота! Який країну вірно шанував, Долавши доленоснії […]
Я люблю тебе! Мої піднебесні вітрила. Я люблю тебе! Ніби ти моя заспана сила. Я люблю тебе! Мовби чайка над морем блукає. Я люблю тебе! Хоч тебе на землі не шукають. 🖤 🤍 Ти як демон мій, що у грудях засів до світанку. Як життя!.. що не знає спокійного ранку… […]
– А нехай вас переверне та гепне… Хто її пустив? Де Сидоренко? Рома, ти в дозорі чи в носі, як завжди, колупаєшся? – старшина Петро Йорж був такий злий, що випромінював енергію, майже іскрив. Сидоренко, худючий очкарик, на якому теліпався одяг явно на три розміри більший, винувато глянув на закоренілого […]
Щоб себе знайти, потрібно себе розірвати, На шматочки, на куски і до пилу розтерти, Усі бажання, мрії і так звані «правильні» шляхи. Сльоза немов би дощ на пустельну землю, Заповнить пустоту і мир та спокій принесе. І в болоті серед грязі тебе нарешті віднайде.
Я горда бути мамою Синочку… Мої крила. Моя Сила. Тебе під серцем 9 місяців носила Та напувала молоком з грудей своїх, Не пам’ятаєш колискових ти моїх. Синочку… Ти мій янгол. Сенс, щоб жити. Оберігатиму, навчу тебе любити Цей Світ прекрасний, та тернистий він, Але завжди тебе чекає рідний […]
Вот сижу и пью вино, которому столько же лет, как и мне – 48. Пью на кладбище, у могилы своего деда. За вино должен благодарить именно деда. Нет, он у меня был не виноделом, военным в отставке. Как раз за год до моего появления на свет он и ушел в […]
Країна Україна – прекрасна і чарівна, Квіточка на півночі Землі, Я поклоняюсь небу з ніжністю дивлюся, Немов би розчиняюся в імлі. Я поклоняюсь всьому,щаслива тут зростати, Що мовою співучою навчили розмовляти, Я Україну змалку сильно полюбила, На ній душа злітає,ніби має крила. Країна моя ненька ,на цій землі вродилась, Народжена […]
Олекса Довбуш, витікаючи кров’ю, Доживав останні людські дні І дивився на минуле з любов’ю, Пригадуючи полонини сині… 2 Пригадуючи рідного брата Івана Та їх бійку у карпатській корчмі, Коли брат його сильно поранив, Ударивши залізним топірцем по нозі… 3 Пригадуючи атаки опришків На полонинах […]
Це не місто – це казка,що зве за собою, І манить лишитися там назавжди, Милує , чарує своєю красою, Так хочеться знову вернутись туди. Це місто де вперше здійснилися мрії, І стало таким щасливим життя , Де в радість були літа молодії, Й не було бажання назад в вороття. Це […]
Село моє, тут рідне все Моє дитинство непросте, Старенька хата на горбку, Весняні пахощі бузку. Село моє, пташиний спів, І юність я зустріла в нім. Всім серцем полюбила я Село і пісню солов’я. Село моє, лани широкі І небо чисте, синьооке, Високі верби над рікою, І кущ калини […]
Ти знаєш коли моя душа страждала? Коли я йшла і тебе покидала З очей капали сльози. я ридала, Яка ж я була наївна, як сліпо тобі довіряла, Я тебе кохала, кохала завжди Ну а ти… Забув мене, зрадив Серце, душу скалічив І мене вбив, Я не повірю більше нікому. Як вірила тобі В серці більше […]
Забудь мене, тепер тобі чужий, Ти сама обрала для нас цей шлях, Був час коли тобою болів, Зараз я тебе не знаю. Був час я марив лише тобою І твоя відсутність мене вбивала, А зараз ти мені чужа, Наче один одного ми не знали Ти мене не кохала - зрозумів, Залишила, пішла - пробачив, […]
Розхристана, знедолена, обдерта, як жебрак Стояла в центрі, у самій Європі… Але та зрада, як підступний рак… І знову на поклін примхливій долі… Вона стояла – горда і свята, Хоч рани кровоточили й боліли… Але душа…нескорена така… Й серця гарячі…їх ви не убили!… Стояла й плакала, неначе сирота… Що загубилась […]
«Мерещится толи большая, толи малая… путеводная звезДА» . #эрикамаркон #проза #neoGen . 27 апреля 1877 года ознаменовалось рождением необыкновенной души мальчика и нарекли его в миру Валентином. Событие сие произошло в славном заморском городе Керчь, Таврической губернии. И уже тогда в конце 19 века, как сказал бы Никола Тесла, на […]
Вбивця стріляв дуже вперто, Намагаючись розтрощити серце, Коли побачив засмаглого юнака, То не затремтіла у вбивці рука … Вбивця бачив як юнак сміявся І він смерті просто не боявся, У юнака такі глибокі карі очі, Може трохи бентежно – дівочі, Але такі прозорі та ясні Дивились в очі вбивці […]
Вдячність мамі за жития Я дякую тобі матусю, Дякую за Світ. До тебе, як колись, горнуся Ти, на схилі літ. Дуже тяжко проживаєш Ти, своє життя. Біль сильніше відчуваєш, Я твоє дитя. Моя мамочко сивенька, Нашая голубка. Для нас любляча, рідненька. Довгая розлука. Ти пробач мене матусю, Що так […]