Маленька долина в циганськім яру, Село величаво тягнеться , Вже двадцять сім років у ньому живу Розумницею воно зветься. Родинний мій початок і моє коріння! Блакитна неба голубінь. Куди б стежина долі не носила Долину горлицею в ті краї. Я не боюсь людського ока й пересудів. Нехай хтось скаже що […]
гордість
417 posts
. . “ЯКБИ МЕНІ, МАМО, НАМИСТО…” – Тарас Шевченко . .Ось велично і поважно завітав – прийшов до нас славний гоноровий рік Новий – 2020. Як якраві миті – миттєвості, спалахували незабутні кадри прекрасних новорічних свят, які надовго запали в душу і серденько. […]
Сумління чортові і червоні пороги Отак залякують живих Людей, Бо видно, що Люди замочили ноги На вулиці чорних і Пекельних тіней… 2 Бо, може, вулиця і є примара- Царство, І Пекла простір просто жалюгідний, Де сяють вітрини зорями яскраво Синіми кольорами на людях бідних… 3 […]
. . МОЄ РІДНЕ СЕЛО . .Моє рідне село! Моя мила мальовнича сторона! Моя рідна НОВОСЕЛИЦЯ! Моє чудове село! Ти – прекрасне. Ти – найкраще. Ти – найрідніше. . .Я люблю тебе весною, влітку, восени, взимку, бо ти завжди файне – файне, дороге – […]
Чи були патріотами ми вчора? Так були. Як вперше пролунала материнська мова, Із піснею, яку в колисці чула я. Із вишиванкою, яку залишила бабуся, З традиціями, якими я горджуся. Чи стали патріотами сьогодні? Так, ще дужче. Люблю я нині свій співучий край. Я – Українка. За Україну я молюся. Люблю […]
Червоні троянди На гірських полонинах – Це образ Краси Такий невинний, Немов дитя Розгортає Душу… Це рідна земля Воскресає наяву… Гуцульського краю Верхів’я Карпат – Безмежно кохаю Цей Божий Світ… Блакитних хмар Бузкові переливи І повітря нектар… […]
Ні волі, ані сили волі Не маю я, одна у полі – Не воїн. Здається, я і досі в школі, Вивчаю формули любові, А нас у класі тільки двоє Одної крові. Ти станеш мною, я – тобою. Якби ж лишитися собою!.. Ти морем станеш, я – рікою. Ти слово, а […]
У голосі твоєму – океанський вітер Могутній, немов зоряний Всесвіт, Лунає дзвонами Українського Світу, Українського Космосу аріїв та антів *… 2 У голосі твоєму – правічна пам‘ять Української долі – шукання небес І голос твій недосяжний, немов місяць Обливає гарячим […]
Чому б і ні, скажи, будь ласка? Я не залишуся сама. Моє життя – прекрасна казка, В якій тебе уже НЕМА. 2003 р.
Ти –Янгол з крилами, Літаєш над життям, Даруючи власні сили Навіки коханим людям…. 2 Ти –Янгол з крилами, Долаєш Вічні Закони – Добро людям дарувати І Мудрості золоті плоди… 3 Ти – Янгол […]
Скільки радості і скільки страждання Доля золотого сонця подарувала Тобі : Смерть брата і перше навіки кохання І вінчання щастя у місті Севастополі… 2 Я пригадую твої печальні блакитні очі, Коли загинув твій рідний молодший брат, Немов морок синьо – темної ночі Опустився поволі […]
Я тримаю в своїх руках Свою власну Долю, Забуваючи дитинства страх – Босоніж ходити по полю… Я тримаю в своїх руках Мої думки космічні, Що я пройду Чумацький шлях У двадцять першому сторіччі… І досягну сузір’я Оріону, Долаючи зоряні шляхи… І звідти побачу Україну […]
Пізня осінь, пізня, Опадає жовте листя… І музика осіннього дощу Огортає самотню Душу… Сиво-срібне небо, Немов картини тло, Де чорні ворони кружляють І пісні осені співають… І кленів крони золоті Проливають сльози осінні, Витікаючи прозорими краплинами Такими золотисто-сивими… Пізня осінь, пізня, Живе, немов […]
. . ЦВІТ МАТЕРИНКИ . . Прочитала оце недавно, уже вкотре, у “РІДНОМУ СЛОВІ” статтю АНАТОЛІЯ МОКРЕНКА “ЦВІТ І КОРІНЬ МАТЕРИНКИ”, і серце якось по-особливому защеміло – і радісно, і сумно, ніби його обвіяло чимось рідним, близьким, моїм, […]
Може зробити тобі кави з молоком? Поговорити нам, про те, що наболіло. Відкрити душу повністю, цілком Хоча всередині давно перегоріло Якщо захочеш, трішки помовчим Життя важке, повір мені, я знаю Наперекір добру, чомусь грішим Ти знаєш, я щоночі помираю. Згасаю свічкою, що тліє на вікні, Коли мороз малює […]
Спалах пристрасті Переміщує Людину Туди, де золоті зорі І ти ступаєш на зоряну стежину… Нічого не бачиш –лише Небо, Яскраві зорі-ватри, Де царює Добро Краси та Правди… І промені золотисті […]
Дніпро – чудове українське місто! Ти річки прикрашаєш береги. І зеленю дерев, і небом чистим Моєму серцю любий, дорогий! Площі і вулиці, місця всі історичні, Ти маєш особистий колорит. Багато мов, ти, розумієш різних, Відкритий для всіх націй і молитв. Мечеть, Менора, стяг наш украЇнський – Місто Дніпро – для […]
. . “НАУКА ПРО РІДНОМОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ” . . В одному із номерів “РІДНОГО СЛОВА” був надрукований матеріал про те, як ми дотримуємось “ЗАКОНУ ПРО МОВУ” (10 серпня 1996 р.). . . З цього приводу хотілося б поділитися роздумами, розпочавши віршованими рядками ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ: . […]